. виявлена перевага антропоцентриських установок у побутових уявленнях про

стосунки «людина-природа», що демонструє низьку ефективність традиційного

екологічного навчання, яке здійснюється з антропоцентриських позицій.

Перехід до біоцентрованого (екоцентрованого) навчання зумовлює орієнтацію

на системне бачення екологічної ситуації, основу якого може скласти

визнання потреб і розуміння життя інших живих істот;

. як практичні рекомендації у організації й функціонування підрозділів

екологічного напрямку.

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Побутові екологічні уявлення є системною освітою, яка функціонує на

різних рівнях рефлексії.

2. Основу сучасних побутових екологічних уявлень складає антропоцентризм,

який поєднується з базовою потребою у безпосередніх контактах з природним

оточенням. Антропоцентризм – домінуюча установка при сприйнятті природи;

3. Екологія – наука, що становить основу формування суспільства, і є

первісним віддзеркаленням суспільних відносин.

Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновку та переліку

літератури з 91 найменування. Робота викладена на 66 сторінках, включає 5

малюнків.

Розділ I

Роль і місце екології у сучасному світогляді

1.1.Наука про довкілля

Історично так склалося, що наслідуючи визначені цілі типу видобування

руди, виготовлення продуктів або прокладки доріг, люди ставили на чолі кута

тільки цю конкретну мету. Ми просто не думали про екологічні наслідки, про

побічні дії на довкілля. Такий підхід за своєю суттю не такий поганий, він

притаманний для виробництва всіх створюваних людиною матеріальних благ,

якими ми користуємося. Та доки населення і масштаби виробництва були малі

порівняно з розмірами Землі, екологічні наслідки сприймалися як прийнятний

компроміс. Іншими словами, природні простори були досить великі, що для

досягнення поставлених цілей і отримання прибутку (тобто більші цінності

замість менших відданих) можливо було пожертвувати частиною недоторканої

землі, так як і деякою мірою чистоти повітря і води.

Але, вочевидь, цей процес у нашому небезкрайньому світі не може

продовжуватися вічно. У міру зростання кількості народонаселення і

масштабів виробництва екологічні наслідки ставали все більш серйозними і

поширеними, а природні простори безперервно скорочувались. У 60-х роках

суспільство почало відчувати загрозу глобального забруднення довкілля. Ми

зрозуміли, що зниження її якості вже неможна вважати прийнятним

компромісом. Вийшла переоцінка цінностей, і були вжиті перші заходи.

З’явилося багато законів, спрямованих на обмеження забруднення повітря

і води, пом’якшення інших наслідків нашого впливу на довкілля.

У 1972 році в США було створено федеральна Аґенція охорони довкілля

(ЕРА) для захисту національних земель, повітря і водних систем; паралельні

аґенції виникали на рівні штатів, округів, населених пунктів. Громадянами

створювались сотні організацій щодо охорони довкілля. Багато вчених

звернулося до вивчення пов’язаних з ним проблем. Приватні підприємці

створили нові виробництва і розробили нові продукти, які служать для

боротьби із забрудненням, розміщення відходів і под. Завдяки такому

значному підвищенню громадської свідомості і активності в 1960-1970-ті роки

цей період посів гідне місце в історії, як ера природоохоронного руху.

Помітний прогрес 1960-1970-х років вочевидь не призвів до рішення всіх

проблем. Суспільство, у всякому випадку тимчасово, вичерпало свою здатність

приділяти головну увагу охороні довкілля. Початок і середину 1980-х років

можна вважати періодом зниження громадського інтересу до цих питань. Але

наукові дослідження, створення нових технологій і розвиток природоохоронної

служби продовжувались. Зараз ми вже досить гарно розуміємо увесь комплекс

проблем, дії і технології, необхідні для їх вирішення. Існує ціла низка

законів, контрольних аґенцій і громадських організацій, якими управляють

тисячі компетентних, відданих справі професіоналів. Укладаються підручники

та читаються різноманітні курси. Таким чином, 1980-і роки можна вважати

періодом консолідації сил і росту професіоналізму.

Зараз виникли нові проблеми. Чисельність населення Землі порівняно з

1965 роком майже подвоїлась. Якщо у 1960-тих та 1970-тих роках з’явилося

тільки лише нечіткі прогнози відносно кислотних дощів, руйнування озонового

екрану і потеплення клімату, пов’язаного з викидом в атмосферу вуглекислого

газу при горінні, то зараз для всіх очевидно: ґрунт, вода і багато інших

життєво необхідних нам ресурсів наблизились до межі їх можливого

використання. У той же час природоохоронний рух 1990-х років може призвести

до швидких і глибоких змін, так як підготовча робота вже зроблена. Через 30-

50 років (час нашого життя) воно здатне зробити нестійкий зараз розвиток

цивілізації стійким.

Спробуємо показати два цих визначення наглядно за допомогою аналогії.

Людина може плигнути з вершини високої скелі, переконана в тому, що

полетить. Вона може навіть відчути ейфорію від успіху, але пролетівши

половину шляху закричить: «Досі все гаразд!» Але все це – свого роду «життя

запозичене»: воно вже не належить їй. Її політ «нестійкий».

Очевидно, що заперечення сили тяжіння не призведе до уміння добре

літати. Але, розуміючи і визнаючи закони гравітації, а крім того, принципи

аеродинаміки, і беручи за основу їх у своїй діяльності, можна цьому

навчитися. Хоча ми й «стійко» літаємо, використовуючи різні летальні

апарати, збудовані з урахуванням наукових принципів.

Приблизно, теж саме можна сказати і про наші взаємини з довкіллям. У

більшості випадків розвиток людського суспільства протікає при повному

незнанні або навіть запереченні принципів, які керують самовідтворенням

живих систем. Ми в багатьох відношеннях живемо «за позикою», і численні

екологічні проблеми, які стоять перед нами, вказують на те, що такий стан

нестійкий. Але, як не лишили ми спроб летіти, спіткнувшись об силу тяжіння,

також не слід відказуватися від розвитку людського суспільства і

повертатися до первісного життя. Слід лише зрозуміти екологічні принципи і

прямувати до гармонічного розвитку відповідно до них. Це дуже просто:

концепція стійкого розвитку полягає в задоволенні потреб і прагнення

сьогодення без вступу в конфлікт із майбутнім.

Ми маємо необхідну інформацію. У середині XІX століття вчені почали

вивчати і відкривати принципи взаємовідносин рослин і тварин між собою і з

довкіллям. Цю область біології назвали екологією. У 1960-ті роки стало

загальнопризнаним, що екологічні принципи і теорії відносяться не тільки до

диких рослин і тварин в звичайних умовам існування. Вони застосовуються і

до людини, причому в глобальних масштабах. Цю галузь екології, тобто

вивчення екологічних принципів застосуємо до людського суспільства,

необхідну для його стійкого розвитку, зараз часто називають наукою про

довкілля.

«Не недостача екологічної інформації призводить до негативного впливу

на довкілля, а неправильне застосування цієї інформації»[]. Словом кажучи,

у нас є необхідні знання, які дозволяють зробити розвиток людського

суспільства стійким.

Якщо знань досить, чому ж досі не розпочато необхідних змін? По-перше,

знання і розуміння придбані відносно нещодавно. Завжди проходить час між

отриманням інформації та проведенням політики, на ній основаній. По-друге,

вже є значний прогрес, і зміни стають більш помітними. Але в решті решт

наукове розуміння це одне, а рішення, що і коли робити, – зовсім інше.

Очевидно, ми всі прагнемо стійкості довкілля. Але у людей багато й інших

інтересів, пов’язаних, наприклад, з використанням матеріалів і енергії,

відчуженням відходів. Багато з їх цінностей вступають ще не в повній мірі

нами свідомо заперечене з прагненням до охорони довкілля, а це перешкоджає

прогресу.

Природоохоронний рух 1990-х років, масовий рух за стійкий розвиток

людства буде залежати від широкого усвідомлення громадськістю проблем, її

пильність, визнання нових цінностей, від потреби зміни і участі в них. Без

такого розуміння і підтримки вони нереальні; вимоги людей роблять їх

неминучими.

Кожен з нас бере участь у формуванні того, що називають «громадською

думкою» або «громадськими цінностями». Тому кожен з нас буде учасником руху

за стійкий розвиток. Але про участь громадськості ми будемо говорити у

наступних розділах.

1.2.Місце екології у системі наук

Наука – це як і особливий спосіб отримання знань, так і самі знання,

придбані цим шляхом, тобто отримання інформації. Але звідки і як така

інформація вперше отримана? Порівнюючи природничі науки, такі як фізика,

хімія, біологія, ґрунтознавство, з гуманітарними областями людської

діяльності – релігією, філософією, мистецтвом, музикою і літературою, можна

бачити, що їх джерела багато в чьому відмінні.

У випадку гуманітарних дисциплін видно, що їх об’єкти створені людиною,

її натхненням і/чи талантом, які подарували нам вчення або твір, настільки

сильно впливає на наші емоції або розум, що ми збираємо ці скарби духу і

передаємо їх наступним поколінням. Ми можемо намагатися перевершити

філософа, артиста, письменника або композитора, але, як вони творять свої

витвори, залишається таємницею.

У випадку науки історія теж приводить до конкретних особистостей –

вчених, які зробили відкриття. Але тут ми здатні зрозуміти, як їм це

вдалося. Вони беруть за основу проведені спостереження та логічні висновки

спостережень. Кожний міг би виконати такі ж операції і дійти до подібних

висновків. Таким чином, у науці важливіше самого вченого (хоча ми віддаємо

належне його внеску) те, що вся інформація ґрунтується на спостереженнях та

логічних висновках, які з них витікають. Звідси можливість її перевірки і

уточнення. Наука прямо протилежна прийняттю будь-чого на віру. Ключове

правило науки - перевіряти!

1.3.Принципи і закони природи

У ході аналізу експериментальних результатів можуть знайтися деякі

тенденції або взаємозв’язок між даними. Наприклад, якщо впускати предмети і

вимірювати їх швидкість в різних точках польоту, у всіх випадках без

винятку виявиться, що всі вони падають з однаковим прискоренням (якщо

знехтувати опором повітря). Таким чином, мова йде про основний принцип

вільного падіння. Коли відкритий такого роду принцип поведінки об’єктів,

його називають законом природи. У даному випадку мається на увазі закон

тяжіння. Іншим прикладом можуть служити спостереження, згідно яким в

хімічних реакціях атоми тільки перегрупуються, але не створюються, не

руйнуються і не змінюються. Цей принцип називають законом збереження маси.

Закони термодинаміки описують особливості змін енергії.

Так як закони природи не знають винятків, їх прогностична цінність дуже

значна. Можна з упевненістю сказати, що будь-які спроби порушити або

ігнорувати закони природи скінчаться невдачею. Вона не обов’язково буде

помітною відразу; звичайно між дією і кінцевим результатом існує, як у

прикладі з людиною, яка пригнула зі скелі, визначений період «життя у

позику».

Спроби визначити, стане подія або процес розвиватися у потрібному

напрямку, треба звернутися до законів природи. Це більш очевидно у випадку

плигуна зі скелі. Але навіть дуже поінформовані люди іноді натикаються на

помилки. Так, космічний корабель багаторазового використання «Челенджер»

був запущений, не дивлячись на відомий вплив температури на кільцеві

прокладки. Його «життя у позику» склало 90 секунд. У середині 1980-х років

одна людина запропонувала новий тип двигуна, який начеб-то виробляє більше

енергії, ніж використовує (порушення другого початку термодинаміки). Граючи

роль невизнаного генія, який веде нерівну боротьбу з заздрісним науковим

«істеблішментом», він отримав могутню підтримку в широкий процес і добув

декілька мільйонів доларів на устаткування свого винаходу, в той же час

уникаючи будь-якої його критичної перевірки. У решті решт навіть його

спонсори почали наполягати на демонстрації чудо-машини. Тут і з’ясувалося,

що все це містифікація, а сам він сховався з отриманою кругленькою сумою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9