· а) визначення напрямків слідчої діяльності, які не відповідають потребам практики;

· б) визначення, спираючись на результати дослідження, обставин, які відбиваються на якості та результативності слідчої практики;

· в) визначення конкретних форм задоволення потреб, тобто безпосередніх заходів з розвитку практики. Таким чином, завдання використання результатів вивчення потреб переводять зміст сформульованих за підсумками дослідження висновків у практичну площину.

Умови і можливості задоволення потреб практики визначаються рівнем впливу потреби на функціонування системи і ступенем кардинальності необхідних перетворень (удосконалень).

За цією ознакою потреби практики можна підрозділити на такі, що:

· вимагають кардинальних перетворень у зв'язку з тим, що система в цілому функціонує незадовільно (у таких випадках необхідні кардинальні зміни за різними параметрами: законодавчі, організаційно структурні, фінансові тощо). Такою є тепер потреба у перетворенні слідчого апарату, який у нинішній його якості і стану не справляється зі своїми завданнями;

· обумовлюють необхідність удосконалення будь-якої ділянки чи напряму слідчої діяльності. До таких змін можна віднести, наприклад, створення диктомашбюро, впровадження комп'ютерної техніки тощо. Ці перетворення вимагають здійснення певних організаційних змін, перепідготовки кадрів, матеріально-технічних витрат і т, ін.;

· віддзеркалюють необхідність раціоналізації слідчої діяльності та розширюють можливості збирання і дослідження доказової інформації, наприклад, розробки нової методики експертного дослідження, нових технічних засобів і т. ін. Тут також можуть бути важливими матеріально технічні та інші аспекти розв'язання потреби, але головне полягає в інформуванні відповідних адресатів про можливості, які заново з'явилися.

Отримані в результаті вивчення потреб слідчої практики дані, як уже зазначалось, мають різний ступінь визначеності та вираженості і відповідно до цього передбачають різні форми своєї практичної реалізації. Одні з них надають можливість прямого формулювання необхідних для вжиття заходів, інші -- вимагають продовження організаційної і науково-дослідної роботи для уточнення необхідних шляхів і засобів задоволення потреб.

З урахуванням цього можна виділити такі форми реалізації даних про потреби слідчої практики:

· інформування відповідних керівнім органів про необхідну систему заходів для удосконалення слідчої діяльності;

· проведення досліджень для визначення конкретних засобів задоволення виявлених потреб;

· планування і здійснення організаційно-методичної та науково-дослідної розробки заходів, прийомів і методів, що необхідні для практики.

Інформування керівних органів про результати вивчення потреб слідчої практики має два основні цільові аспекти: по-перше, забезпечення управління на основі поінформованості про стан функціонування системи і, по-друге, створення умов для здійснення заходів по задоволенню виявлених потреб.

Перше пов'язано із загальною тенденцією посилення аналітичної роботи управлінських структур, підвищення інформаційного забезпечення їх діяльності, що дозволяє приймати оптимальні рішення, передбачати їх наслідки, здійснювати науково обґрунтоване керування, яке відображає дійсний стан справ.

Результати вивчення проблем практики констатують факт стану справ у слідчих підрозділах. Вони спонукають до роздумів, дають можливість порівнювати роботу, співставляти набутий досвід, своєчасно бачити нові, найістотніші тенденції у розвитку слідчої практики та на цій основі планомірно впливати на їх розвиток. Досвід використання даних вивчення практики, її потреб дозволяє виділити два рівні такого аналізу. Перший пов'язаний з оцінкою стану діяльності по розслідуванню злочинів, другий-- з оцінкою ступеня її ефективності. Оцінка стану слідчої практики, функціонування різних слідчих підрозділів, форм і методів дає її узагальнену кількісно-якісну картину. По суті на такому рівні керівні органи слідчих апаратів отримують можливість побачити реальний існуючий стан справ, результати слідчої практики, характерні недоліки, повніше і глибше з'ясувати, що слід зробити у першу чергу для того, щоб ліквідувати недоліки. Іншими словами, використання наукових даних у вивченні потреб практики дозволяє об'єктивно оцінити слідчу практику.

Форми інформування керівних органів і самі органи, яким адресується інформація, можуть бути різними. Так, до державних органів управління, як правило, повинні направлятися підготовлені та сформульовані пропозиції щодо удосконалення законодавства або організаційно-структурних, матеріально-технічних та інших змін чи забезпечення правоохоронної, у тому числі слідчої, діяльності. В окремих випадках, якщо визначення і розробка заходів з удосконалення цієї діяльності виходять за рамки відомчих можливостей, пропозиція про це може бути винесена на вищий, урядовий рівень.

Інформування відомчих органів може здійснюватися:

а) у формі ознайомлення з даними вивчення практики та її потреб;

б) у вигляді пропозицій про проведення конкретних досліджень для визначення шляхів І засобів вирішення проблем практики, що виникли;

в) як конкретні заходи по вирішенню виявлених потреб практики.

Іншою формою реалізації даних про потреби слідчої практики є проведення досліджень для визначення конкретних заходів задоволення виявлених потреб. У тих же випадках, коли виявлені потреби свідчать про певні проблеми практики, але не дозволяють судити про абсолютно конкретні заходи по їх вирішенню, реалізація отриманих даних пов'язана з плануванням та здійсненням заходів з визначення і розробки необхідних засобів. Тобто у першу чергу мова йде про організацію науково-дослідної роботи з урахуванням отриманих даних про потреби слідчої практики.

Опитані практичні працівники визначають потреби слідчої практики, що пов'язані з:

· недосконалістю кримінально-процесуальної регламентації процесу розкриття і розслідування злочинів (34,5 %);

· удосконаленням організації і змісту експертних досліджень (19%);

· методикою розслідування окремих видів злочинів (14,5 %);

· розвитком засобів та методів виявлення, фіксації та дослідження доказів (12 %), обумовлені матеріально-технічним забезпеченням слідчої роботи (15,5%) та спрямовані на поліпшення організації взаємодії з оперативними службами (4,5 %).

За такими загальними даними, як і за кожною не конкретизованою потребою, стоїть зміст того, що повинно бути пізнане детально і представлене як мета розробки певного засобу удосконалення практики.

Потреби мають обумовлювати оптимальність вибору досліджень з розробки конкретних рекомендацій, для чого необхідно створити умови для інформаційного забезпечення цього процесу, щоб кожен колектив, кожен дослідник мав уявлення про потреби практики.

У більшості випадків плани наукових досліджень формуються відповідно до обґрунтувань, що надходять до органу планування і координації від наукових колективів і окремих дослідників, де потреби враховуються на рівні інтересів колективу або на рівні регіону, де працюють науково-дослідні колективи. Аналіз тематики дисертаційних досліджень з криміналістики показує (табл. 7).

Таблиця 7. -- Тематика дисертаційних досліджень з криміналістичних експертиз [58, с. 76 ]

Співвідношення виконаних робіт не може бути пояснене необхідністю, що випливає з прямих потреб практики. Перевищення кількості почеркознавчих досліджень (59 %) у порівнянні з усіма іншими видами криміналістичних експертиз (7%) явно пов'язане з умовами організації власне наукових досліджень.

Все це обумовлює необхідність внесення змін до системи організації та планування наукових досліджень, переорієнтації їх на вивчення і вирішення потреб практики. Визначення шляхів задоволення потреб іноді виявляється складним завданням, оскільки в основі невирішеної проблеми, наявних недоліків може лежати множинність різноманітних причин, їх винесення та розподіл за значущістю для виправлення становища дуже важливі.

Так, одним із істотних недоліків слідчої практики є явно незадовільне використання науково-технічних можливостей для виявлення, фіксації та дослідження доказів [48, с. 60]. Серед причин цього вказується недосконалість і недостатність технічних засобів, складність процедури їх використання і оформлення отриманих результатів, відсутність у слідчих необхідних навиків тощо. Відповідно до цього мають бути всебічно досліджені і визначені заходи, що є доцільними для ефективної роботи: законодавчі, матеріально-технічні, організаційні, науково-методичні тощо. Рівень можливостей їх реалізації різний, тому сьогодні потрібно виділити серед них лише ті, які мають комплексний характер або ті, які є доступними для вжиття на даному етапі.

До числа таких заходів (стосовно використання науково-технічних засобів) належить, на наш погляд, давно запропоноване, але й до цього часу не реалізоване введення посади технічних помічників слідчого [50, с. 213].

Здійснення цього дозволило б вирішити одразу декілька проблем, які пов'язані з питанням, що розглядається:

· використання для застосування технічних засобів спеціально підготовлених людей, для яких це буде їх основним функціональним обов'язком;

· забезпечення зберігання технічних засобів у стані постійної готовності до використання;

· вивільнення часу слідчого і переключення його уваги на вирішення творчих питань, пошук, оцінку і використання доказів тощо.

Проведене нами дослідження підтверджує це становище. Опитані слідчих підрозділів органів внутрішніх справ і прокуратури в 70,5 % випадків виділяють відсутність технічного помічника як серйозну обставину, що впливає на якість і результативність діяльності по розслідуванню злочинів.

Третьою формою реалізації даних вивчення потреб слідчої практики виступає розробка конкретних криміналістичних рекомендацій. Суть цієї форми полягає у прямому виконанні конкретного запиту практики, тобто реалізація функції науки криміналістики -- забезпечення практики науково-технічними досягненнями.

У всіх тих випадках, коли потреба слідчої практики визначена на рівні необхідності у конкретному технічному засобі, тактичному прийомі методиці розслідування, проблема полягає у формуванні завдання на проведення дослідження (розробки) певному виконавцю (установі, співробітнику).

Для забезпечення цього необхідно встановити порядок, при якому усі результати вивчення потреб практики зосереджувалися б у одному, певному органі, покликаному оцінювати їх та давати вказівку на розробку прийнятих пропозицій. Цей орган має бути позавідомчим (не Міністерство внутрішніх справ, не Міністерство юстиції і не прокуратура) і мати повноваження для дачі відповідних доручень усім науково дослідним та проектно-конструкторським установам, які обслуговують правоохоронні органи.

У зв'язку з оцінкою заявок на задоволення виявлених потреб практики шляхом розробки криміналістичних рекомендацій важливого значення набуває питання про їх форму і зміст, способи впровадження у практику. Справа в тому, що Іноді у висловлюваннях практичних працівників про насущні потреби практики вказуються на ті, які фактично вже вирішені, тобто трапляються випадки, коли інформація про конкретні рекомендації не дійшла або не сприйнята адресатом. За відсутності чітко налагодженої системи інформування таке не є винятком.

Аналіз публікацій з поглядів повноти вирішення означених питань показав, що вони у своїй більшості відображають певну інформацію, необхідну для вирішення практичних завдань: позитивний досвід розслідування, приклади успішного застосування технічних засобів, аналіз допущених помилок. У них можуть також ставитися невирішені проблемні питання, пропозиції, спрямовані на удосконалення цієї діяльності тощо. Але характерною рисою цих публікацій, у тому числі безпосередньо адресованих конкретним категоріям практичних працівників, є те, що в них дуже рідко подаються вичерпні описи конкретних засобів, методик, прийомів, необхідних умов і порядку їх застосування, характер можливих результатів (у тому числі можливість негативних наслідків), переваги перед іншими засобами, які можуть бути використані для вирішення аналогічних задач. Іншими словами, у публікаціях не завжди відбиваються характеристики, необхідні для з'ясування змісту і суті пропонованого нововведення, прийому чи засобу, ефективності його застосування на практиці. Винятком позитивного плану є публікації з питань експертних досліджень, де, як правило, детально відбивається сама методика та можливості її використання [51, с. 85 ].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10