Мета трасології полягає у вирішенні ідентифікаційних, діагностичних і ситуалогічних завдань та у подальшому удосконаленні методів їх вирішення шляхом розширення можливостей дослідження традиційних слідів-відображень та залучення нових видів таких слідів.

3 Криміналістичне вчення про сліди

Один і той же об'єкт в різних умовах може утворювати сліди, різні як за загальним зовнішнім виглядом, так і по характеру та обсягу відображення особливостей своєї зовнішньої будови. Тому знання механізму утворення слідів, їх класифікація дозволяють визначити спосіб вчинення тих чи інших дій, у результаті яких виникли ці сліди та особливості об'єктів, що залишили сліди.

Поняття сліду в трасології є ключовим. Так І.М. Якимов (1938) називав слідом ”відбиток на чомусь предмета, який дозволить визначити його форму або його призначення”. С.М. Потапов (1945) писав, що ”сліди ? це відображення на матеріальних предметах ознак явищ, причинно повязаних із злочином, що розслідується ”. Г.Л. Грановський (1965) писав, що ”слід в трасології ? це результат дій і контактів, пов'язаних зі злочином, матеріальні відображення ознак зовнішньої будови і інших властивостей об'єктів, які мають стійкі просторові границі”. І.Ф. Крилов (1976) пропонував приєднати до вчення про сліди два самостійних розділи: 1) вчення про сліди-відображення; 2) вчення про сліди - залишкові явища. Різні підходи до трактування поняття слідів пояснюються рядом причин. Головна - на основі якої класифікації матеріальних слідів - джерел інформації воно формувалось. Ю.Г. Корухов, після узагальнення різних підходів запропонував таке визначенння. На його думку матеріальні сліди ? джерела інформації про злочин логічно розділити на три категорії: загальнокриміналістичні, загальнотрасологічні і окремотрасологічні. Він пропонував використовувати комплексність інформації, яка міститься в слідах, а при дослідженні механізма слідоутворення виходити з відображення (”відбитка”) події в цілому.

Автор даної лекції пропонує таке визначення: слід, як джерело інформації про конкретний злочин це матеріально-фіксоване відображення властивостей предметів і процесу слідоутворення, яке дозволить досліджувати ці властивості і використовувати їх відображення з метою ідентифікації, діагностики та ситуалогічного аналізу.

В утворенні сліду беруть участь щонайменше два об'єкти. Один з них, зовнішню будову якого повторює слід, зветься слідоутворюючим. Другий, предмет, на якому залишається слід - слідосприймаючим.

Як правило, сліди виникають у результаті безпосереднього контакту цих об'єктів. При цьому в утворенні сліду приймає участь не весь слідоутворюючий об'єкт, а лише якась його частина. Цю частину називають контактною. При проведенні трасологічиих ідентифікаційних досліджень перш за все шукають цю контактну поверхню. В одних випадках цей пошук досить легкий, в інших - пов'язаний з об'єктивними труднощами. Щоб знайти цю контактну поверхню, треба знати механізм утворення сліду з урахуванням особливостей слідоутворюючого об'єкту, а в ряді випадків - з використанням обставин справи і протоколу огляду місця події.

Класифікація слідів-відображень

Кожний слід утворюється внаслідок тих чи інших змін поверхні слідосприймаючого об'єкту. Ці зміни можуть бути різними по своїм особливостям, місцю їх знаходження і по явищам, які їх спричинили.

В залежності від характеру змін, що виникли на слідосприймаючому об'єкті, сліди підрозділяються на об'ємні та поверхневі.

Об'ємні сліди - це такі відображення, які виникають внаслідок деформації слідосприймаючого об'єкту. При цьому в тій частині, де відбулося зіткнення, слідосприймаючий об'єкт набуває нову форму, яка так чи інакше відтворює контактну поверхню слідоутворюючого об'єкту.

При утворенні об'ємних слідів настає часткове руйнування слідосприймаючого об'єкту, якщо він однорідний і досить твердий /наприклад, слід удару на дошці, чи слід взуття на ґрунті/, або зміна попереднього стану речовини, якщо вона не однорідна /слід шини на сипучому ґрунті, піску, чи товстому шарі дорожньої куряви/.

Мал. 2. Класифікація слідів по Г.Л. Грановському

Характерною і специфічною особливістю цього виду слідів є об'ємне, трьохмірне відображення в них слідоутворюючого об'єкту.

На якість відображення зовнівнішньої будови об'єкта в об”ємних слідах суттєвий вплив мають такі якості слідосприймаючого об'єкту як:

* твердість. Чим менше до певної міри твердість,тим повніше і чіткіше відображення;

* структура речовини. На пластичних, однорідних мілкоструктурних речовинах відображення кращі ніж на інших речовинах;

* здатність зберігати зміни, які виникли в результаті слідоутворення. Чим така здатність вища, тим чіткішим і сталішим буде відображення.

Оскільки всі ці фактори впливають на якість сліду-відображення, вони обов'язково враховуються при дослідженні слідів.

Поверхневі сліди - це такі відображення, які виникають внаслідок зміни тільки стану поверхні слідосприймаючого об'єкту. Ці зміни виникають у результаті:

- накладення на сприймаючий об'єкт часток речовини самого слідоутворюючого об'єкту, або іншої речовини, що знаходилась на поверхні цього об'єкту. Такі сліди називаються слідами-нашаруваннями.

- відділення слідоутворюючим об'єктом часток речовини з поверхні сприймаючого об'єкту. Такі сліди називаються слідами-відшаруваннями.

- дій на поверхню слідосприймаючого об'екту фізичних, хімічних, температурних та інших явищ.

На відміну від об'ємних, поверхневі сліди відображають слідо-утворюючі об'єкти лише у двох вимірах, отже, не досить повно.

Повнота і якість відображення слідоутворюючого об'єкту в поверхневих слідах найчастіше визначаються:

* структурою поверхні сприймаючого об'єкту. Чим поверхня рівніша, тим, при однакових інших умовах, відображення буде якіснішим;

* кількістю слідоутворюючої речовини на контактній поверхні слідо- сприймаючого об'єкту. Надлишок чи мала кількість речовини погіршує відтворення зовнішньої будови об'єкту;

* особливістю слідоутворюючої речовини /консистенція, розмір твердих часток і т.п./ і здатністю її зчеплюватися з поверхнею, на якій утворюється слід нашарування, чи з слідоутворюючим об'єктом при виникненні сліду відшарування;

* особливостями механізму утворення сліду /наприклад, силою нажиму/.

Об'ємні та поверхневі сліди, в залежності від місця розташування змін на слідосприймаючому об'єкті, можуть бути локальними і периферічними.

Локальні - це такі сліди, в яких зміни відбуваються тільки в межах безпосереднього контакту об'єктів.

Периферійні - це сліди, які виникли внаслідок змін чітко поза контактною поверхнею слідоутворюючого об'єкту.

Локальні сліди зустрічаються частіше. Такими зокрема, є об'ємні сліди взуття, знарядь зламу.

Периферійні сліди можуть утворюватися внаслідок осідання навколо місця контакту пилу, снігу, вологи, фарби, або дії світла, температури на неприкриту поверхню. Ці сліди відображають лише загальну форму /конфігурацію/ і розміри слідоутворюючого об'єкту і здебільшого придатні лише для визначення його групової належності.

В поверхневих локальних слідах нашарування зображення утворюються за рахунок речовини, яка знаходиться на виступаючих частинах контактної поверхні. А інколи - речовини, що знаходиться в заглибленнях (коли з виступаючих участків речовина вже відшарувалася, або витерта). Перші сліди називаються позитивними, другі - негативними. Це треба завжди мати на увазі аби не припуститися помилки. Особливо стосовно слідів папілярних узорів.

Більшість слідів-відображень утворюється у результаті активної дії слідоутворюючих об'єктів. В залежності від особливостей і напрямку цієї дії сліди діляться на статичні та динамічні. Такий розподіл, проте, є умовним, оскільки кожен з таких слідів виникає унаслідок одномоментних різнонаправлених дій одного чи обох об'єктів, які задіяні у слідоутворенні.

Статичні сліди /відбитки/ утворюються унаслідок однієї дії /нажиму, удару/ в одному напрямку і тому зміни виникають в одному конкретному місці і більш менш одночасно.

Сліди, що виникають при прокатуванні слідоутворюючого об'єкту /сліди котіння/, є різновидом статичних слідів, оскільки їх можна розглядати як ряд послідовних відбитків сусідніх частин поверхні слідоутворюючого об'єкту, тобто відбиток опуклої чи циліндричної частини поверхні цього об'єкту у розгорнутому вигляді.

Динамічні сліди /ковзання, різання/ утворюються внаслідок взаємодії двох сил: однієї, як при створенні відбитку, другої при русі по слідосприймаючій поверхні. Тому динамічний слід являє собою якби безперервний ряд статичних слідів однієї і тієї ж ділянки слідоутворюючого об'єкту (слід бігової доріжки шини).

В статичних слідах контактна поверхня утворюючого об'єкту ві- дображується дзеркально по взаємному положенню і зворотньо по рельєфу, якщо слід об'ємний.

В динамічних слідах контактні точки утворюють лінії /траси/ також зворотні по рельєфу і дзеркальні по взаємному положенню.

4 Основні правила виявлення, фіксації та вилучення слідів-відображень

Пошук слідів здебільшого пов'язаний з оглядом ділянок місцевості, приміщень, окремих предметів та інших об'ектів, здійснюваний з проведенням слідчих дій, а тому на основі і з дотриманням відповідних норм процесуального права. При цьому застосовуються тактичні прийоми і технічні засоби, розроблені і рекомендовані криміналістикою.

Стосовно пошуку слідів можна виділити дві основні тактичні вимоги щодо цього виду слідчого огляду:

а/ повнота і ретельність огляду;

б/ дотримання певної послідовності у застосуванні прийомів і засобів, безпосередньо направлених на виявлення слідів.

З метою пошуку слідів, перш за все, повинні бути ретельно оглянуті предмети, які зазнали дії злочинця, і ділянки місцевості, де він знаходився. Для визначення кола таких об'єктів використовуються, показання свідків, а також вивчення місця події та уявного моделювання (реконструкції) дій злочинця.

Мають бути ретельно оглянуті предмети, попереднє місце знаходження яких змінене, або які могли бути об'ектами злочинного посягання і тому можуть нести на собі сліди злочину.

Окремі сліди можуть бути не міцними. Тому, оглядаючи предмети, треба бути обережним, щоб не пошкодити або не знищити можливі сліди на них. В процесі огляду не можна проводити будь-які експерименти з предметами огляду, бо вони можуть викликати зміни їх властивостей або стану. Неприпустимо, наприклад, опробування ключем замка, відімкненого або зламаного злочинцем, бо це приведе до зміни положення деталей його механізму або до виникнення додаткових слідів на них.

Прийоми і засоби, які застосовуються для виявлення слідів, залежать від характеру слідів і особливостей слідосприймаючих об'єктів. В одних випадках достатньо звичайного огляду, в інших - необхідне застосування оптичних та інших технічних засобів.

Спочатку застосовують прийоми і засоби, які не змінюють предмети та сліди, що можуть знаходитися на них (неруйнуючі методи дослідження), тобто ретельний огляд, спеціальні умови освітлення /косопадаюче чи ковзаюче світло/. Якщо вони не дали позитивних результатів, застосовують засоби, які змінюють слідоносій та слід /наприклад, хімічні та інші технічні засоби, для виявлення невидимих слідів рук/.

Якщо засобів для виявлення однотипних слідів декілька, вони застосовуються в такій послідовності, щоб попередній засіб не шкодив результативності наступного.

Усі виявлені сліди до їх вилучення ретельно оглядаються і описуються у протоколі огляду місця події.

Мета огляду:

1. 3 числа виявлених слідів треба відібрати ті, які мають відношення до розслідуваної події. Вирішується ця задача на основі данних огляду, опиту свідків чи потерпілих та вивчення самих слідів. При цьому враховується розміщення слідів, їх зв'язок а подією, механізм утворення, давність виникнення. З тою ж метою проводиться відсів слідів, що утворилися не у зв'язку зі злочином, або залишені особами, непричетними до злочину /потерпілими або під час ремонту чи вимушеного зламу замка у зв'язку з втратою ключа/.

2. 3'ясувати умови утворення слідів і, тим самим, встановити обставини, що мають значення для розсдівування.

Скажімо, стосовно слідів пальців на склі важливо чи вони залишені під час торкання з одного боку, чи захвату частини розбитої шибки вікна. В першому разі вони можуть бути випадковими, у другому - залишені злочинцем під час видалення уламків з рами для проникнення.

Суттєво: знаходяться сліди знарядь зламу з середини сховища чи назовні. Очевидно, що в другому випадку може йти мова про імітацію крадіжки.

З. Виявити в слідах ознаки, які характеризують слідоутворюючий об'єкт.

Так, по слідам ніг інколи, можна визначити ознаки людини - зріст, вид, навіть фасон взуття, особливості ходи чи наявність дефектів або каліцтва.

Страницы: 1, 2, 3, 4