|
p align="left">У першій частині зазначається: посада і прізвище слідчого; ко-ли, яку і у якій справі він призначив експертизу; дата надходження постанови про призначення експертизи; які і як упаковані та опечатані матеріали, що поступили на експертизу; дата та спосіб їх доставки (якщо об'єктом є особа, то де вона знаходиться); відомості про експер-та (прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, вчений ступінь та наукове звання, стаж експертної діяльності та посада, якщо він пра-цює в експертній установі); перелік та зміст питань, які поставлені пе-ред експертом; відомості про осіб, які були присутні при проведені експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище); коли і ким роз'яснені експерту його права і обов'язки, ким попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. При проведенні додаткових, повторних, комісійних чи комп-лексних експертиз у вступній частині відповідно викладаються відо-мості про всіх експертів, а також коротко описуються попередні екс-пертизи у справі, хто їх проводив, висновки та мотиви призначення додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз. У другій (дослідницькій) частині акта експерт детально описує: процес розпечатування, розпаковування об'єктів та результати їх огля-ду; в присутності кого це відбулося; процес та результати досліджень об'єктів експертизи, хто був присутній; яка застосовувалась науково-обгрунтована методика, довідково-нормативна документація, їх дже-рела; експертні експерименти та їх результати; способи фіксації та до-кументування досліджень і експериментів; які використовувались нау-ково-технічні засоби і в яких конкретно дослідницьких операціях екс-перта; відомості про експериментальні зразки та їх використання у дослідженні; з чийого дозволу, у чиїй присутності у процесі дослі-дження були знищені, пошкоджені чи видозмінені об'єкти досліджен-ня, як саме. У дослідницькій частині окремо описується кожний об'єкт, вид дослідження та його результати. Якщо не вдалося установити певного факту, що випливає з поставленого питання слідчим, то експерт деталь-но описує причини неможливості дати відповідь. У цій же частині екс-перт описує нові факти і спосіб їх виявлення у процесі додаткової чи повторної експертизи у певному співвідношенні з попередніми експе-риментами. Експерт описує і ті факти, які мають значення для справи, але йому з цього приводу не були поставлені питання. Якщо експертизу проводять декілька експертів, то кожний експерт має право окремо ви-класти свою діяльність та дослідження або скласти окремий акт. Дуже важливим для дослідницької частини є викладення екс-пертом аргументації кожного результату в дослідженнях та встановле-ного (пізнаного) факту, що не завжди робиться, а це, у свою чергу, ускладнює оцінку експертного дослідження слідчим і судом. Не менш значущим є і те, що при дослідженні та мотивації його результатів експерт не повинен торкатися питань правового характеру, що знаходяться поза межею його компетенції. Це стосується не тільки питань кримінального права і кримінального процесу. Однаковою мі-рою це відноситься до будь-яких правових норм, у тому числі тих, що регулюють відносини у сфері його спеціальної діяльності. У своїй ро-боті експерт повинен керуватись законами, підзаконними актами, на них посилатись в акті, але не давати своїх суджень щодо правомірності чи не правомірності дій відповідних суб'єктів, котрим належало ними керуватись і виконувати. Це компетенція спеціалістів у галузі юрисп-руденції. У нашому випадку - слідчого і прокурора. Якщо експерт не може відповісти на якесь питання слідчого, то він у дослідницькій частині акта детально описує причини цього (не-достатність матеріалів для дослідження, відсутність науково обґрунтованих методик, некомпетентність тощо). У третій частині акта експерт викладає письмово свої висновки у вигляді відповідей на питання слідчого. Відповіді мають бути стислими, але глибокими за змістом, конкретними і по суті питань. Зміст цих відпо-відей не повинен викликати неясність і неоднозначність їх розуміння. Якщо експерт не може категорично або взагалі з певних причин відповісти на питання, то викладає свої висновки про ймовірність встановленого факту або неможливість його встановити. У свою чергу, категоричні та ймовірні висновки бувають пози-тивними або негативними, що залежить від поставлених питань. Коли перед експертом ставиться питання про підтвердження якогось факту, то він, прийшовши у процесі дослідження до стверджуючого виснов-ку, робить категоричний чи ймовірний позитивний висновок або від-повідь на питання слідчого, і навпаки. Після складання акта експертизи експерт підписує кожну його сторінку і ставить підпис на останній сторінці після викладу своїх ви-сновків. Останній підпис експерта, якщо він є штатним спеціалістом експертної постанови, завіряється печаткою. Експертом підписуються також додатки до акту. Як додатки можуть бути фотографії, діаграми, голограми, різні магнітні та електронні носії інформації про об'єкти та процес і результати їх експертного дослідження, експертні і експериментальні зразки тощо. Вони мають значення у справі, а особливо коли у ході експертизи були знищені, пошкоджені або ви-дозмінені об'єкти, що були в єдиному екземплярі. Тому експерт пови-нен у таких випадках використовувати всі необхідні сучасні науково-технічні засоби для технічного документування експертних об'єктів на момент їх надходження на експертизу. Висновок експерта за кримінально-процесуальним законодавст-вом (ст. 65 КПК) служить джерелом доказів, а встановлені експертом в процесі дослідження об'єктів нові фактичні дані є доказами у кримінальній справі. При дослідженні і оцінці предметів та інших матеріалів експерт з використанням своїх спеціальних знань і логічного мислення виявляє нові фактичні дані, які раніше не були відомі слідству, а тому вони мають бути ним аргументовані, що одночасно полегшує їх оцінку слідчим. Висновок експерта, як й інші джерела доказів (ч. 1 ст. 67 КПК), має бути критично оцінений слідчим за своїм внутрішнім переконан-ням. Ніякі докази, у тому числі виявлені експертом (ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 75 КПК), не мають наперед установленої сили. Тому висновки експерта по-винні базуватися на об'єктивному дослідженні об'єктів та достовірній інформації про них, критичній оцінці ним інших фактичних даних, зібраних у справі. При досліджені матеріалів експерт повинен володіти і вдало використовувати передові науково-обгрунтованні методики і науково-технічні засоби. У дослідницькій частині акта експерт зо-бов'язаний описати хід логічного мислення та аналізу пізнання, які спродукували його висновки. Висновок експерта повинен оцінюватись слідчим з позицій наукової методології пізнання і відповідності їх до-стовірним знанням про об'єкти дослідження. Слідчий перевіряє, чи дано відповіді на всі його питання, а також - правильність організації експертизи та правомірність дій експерта. Не менше важливим є простота викладу (опису) експертом в акті процесу дослідження для його доступності не тільки для слідчого, а всіх інших осіб, які беруть участь у судочинстві. Судово-експертна діяльність в Україні може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається Міністерством юс-тиції України. II. Спеціаліст, як учасник кримінального процесу.1) Поняття “спеціаліст”, його обов'язки та права.В чинному кримінально-процесуальному законодавстві відсутнє визначене поняття «спеціаліст», але воно досить розроблене в наукових дослідженнях з цього права і криміналістиці.Спеціаліст -- це особа, яка володіє спеціальними знаннями і навиками в галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла. Досліджуючи питання застосування спеціальних знань в кримі-нальному процесі, П.П.Іщенко запропонував під такими знаннями, що використовуються в кримінальному судочинстві, розуміти будь-які професіональні знання, котрі можуть сприяти виявленню, закріпленню та вилученню доказів, а під спеціалістом -- особу, яка володіє цими знаннями та навиками, котра залучається органом дізнання, слідчим, прокурором або судом для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні доказів.Велику групу процесуальних суб'єктів застосування спеці-альних знань складають спеціалісти. Вони є особами, які володі-ють певними спеціальними знаннями, досвідом та навичками і залучаються слідчим до процесу розслідування для надання йому консультативної, технічної та іншої допомоги під час прийняття процесуальних рішень та проведенні слідчих дій. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій передбачено ст. 1281 КПК.За законом спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання й навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилучен-ні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з вияв-ленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціаль-них питань, що виникають при проведенні слідчої дії.Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціа-ліст, за наявності відповідних підстав, має право на забезпечення влас-ної безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.2) Участь спеціаліста у досудовому слідстві.Законодавство передбачає три способи залучення спеціаліста у справі: а) довільний; б) необов'язковий; в) обов'язковий. Враховуючи, що у процесі слідства виникає необхідність застосування широкого спектру спеціальних знань, зако-нодавець в основному не обмежує слідчого у виборі спеціалістів та поля їх застосування при проведенні слідчих дій. У статті 1281 КПК зазначається, що спеціаліст може бути залу-чений у необхідних випадках при проведенні слідчої дії. Це означає, що лише сам слідчий визначає таку необхідність. У деяких випадках (при огляді, обшуку, виїмці, проведенні від-творення обстановки і обставин події, пред'явленні обвинувачення для впізнання і допиті неповнолітнього, обвинуваченого, а також ревізії) законода-вець пропонує в разі необхідності залучати спеціалістів, але це не є обов'язковим для слідчого. Ряд норм регламентує не тільки обов'язкову участь у слідчих діях осіб, які володіють певними спеціальними знаннями, але й спеціалістів певного профілю. Кримінально-процесуальне законо-давство України передбачає обов'язкову участь педагога або лікаря при допиті неповнолітнього свідка (ст. 168 КПК), перекладача при пред'явленні обвинувачення глухим, німим, сліпим та їх допиті. а також допиті та інших слідчих діях з особами, які не володіють українською мовою (ст. 19, 128, 144, 169 КПК), лікарів (судово-медичних експертів) при огляді та ексгумації група, проведенні меди-чного освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка (ст. 192, 193 КПК). Визначившись із суб'єктами застосування спеціальних знань необхідно окреслити об'єкти, що протистоять їм у предметно-практичній та пізнавальній діяльності. Загальним об'єктом, на мій погляд, що протистоїть слідчому та іншим суб'єктам, які володіють спеціальними знаннями, на досудово-му слідстві є певний факт, за яким проводиться розслідування. Родовим об'єктом застосування спеціальних знань у справі ви-ступає сукупність певних обставин, явищ, процесів та їх взаємозв'язок, здобуття нових достовірних знань про які має вирішальне значення для правильного вирішення справи. Безпосередніми об'єктами застосування суб'єктами спеціальних знань є: місце події, речові докази, предмети, документи, особи тощо. 3) Форми реалізації спеціальних знань спеціалістом. Форма реалізації спеціальних знань залежить, у першу чергу, від суб'єкта, виду діяльності та мети їх застосування. Згідно з чинним процесуальним законодавством спеціаліст (ст. 1281 КПК) не є самостійним суб'єктом. Беручи участь у слідчих ді-ях, які проводить особисто суб'єкт розслідування, він лише сприяє слід-чому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертає увагу слід-чого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Який обсяг роботи при проведенні тієї чи іншої слідчої дії виконує спеціаліст, а який слідчий, вирішує останній суб'єкт. Це право слідчого, і законодавець у цьому слідчого нічим не обмежує. М.О. Селиванов з цього приводу висловився так: "Компетенція спеціаліста не простягається далі надання допомоги при зборі вже іс-нуючих доказів і підготовки матеріалів для експертизи" Селиванов Н.А. Основания и формы приминения научно-технических средств и специальных знаний при расследовании преступлений // Вопросы борьбы с преступностью: Сб. науч. Тр. -М.: Юрид. Лит., 1968. - Вып. 7. - С. 112 Але це не означає, що спеціаліст є лише виконавець волі слідчо-го. Він має право на власну ініціативу, про що сказано у ч. 2 ст. 1281 КПК. Наприклад, виявивши на місці події плями застиг-лої речовини, він звертає увагу слідчого на те, що її необхідно вилучи-ти й дослідити. Ця речовина може бути кров'ю потерпілого. Ініціатива спеціаліста реалізується тільки через слідчого. Абсолютно неприйнятною є пропозиція цих вчених щодо ви-значення спеціаліста як консультанта, оскільки консультація спеціалі-ста є лише однією із форм реалізації ним своїх спеціальних знань.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
