на тему рефераты Информационно-образоательный портал
Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,
на тему рефераты
на тему рефераты
МЕНЮ|
на тему рефераты
поиск
Екологічний маркетинг
p align="left">В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі: віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле- і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету збере женню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

Екологічна ситуація в Миколаївській області.

Протягом останніх років економіка Миколаївської області розвивається доволі динамічно і зберігається відчутний потенціал до подальшого росту. Зберігається макроекономічна та фінансова стабільність. Завдяки плідній роботі всіх галузей промислового комплексу досягнуто стабільного зростання обсягів промислової продукції. У 2002 році обсяги промислового виробництва в області зросли на 2,9%. Середньорічні темпи приросту обсягів промислового виробництва в цілому по області за останні три роки становить 7,3%.

Здійснюванні протягом останніх років процеси реформування агропромислового комплексу знайшли певне відображення у виробничих показниках сільського господарства.

На Миколаївщині щорічно виробляється близько 7% загальнодержавних обсягів виробництва зерна та соняшнику, 3% валового надою молока. В цілому показники виробництва продукції на душу населення зросли по виробництву зерна та соняшнику і майже втричі перевищують середні показники по Україні.

Основним критерієм діяльності підприємств є рентабельність виробництва. Загальний рівень рентабельності по сільгосппідприємствах становить 8.3 %, в тому числі в рослинництві - 27.2 % .

Характеристика екологічної ситуації в області складається з окремих показників і стану вирішення проблем, які як правило, поєднують не тільки екологічні, але і соціальні та економічні проблеми суспільства.

Хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля в зв'язку з пожвавленням економіки в останні роки мало тенденцію до зростання, слід відмітити, що питомі показники, що характеризують вплив виробничо-господарської діяльності на довкілля практично залишилися стабільними, а деякі з них навіть поліпшилися. В середньому щорічно в навколишнє природне середовище надходить близько 1300 тис. т шкідливих речовин, як результат діяльності виробничо-господарського комплексу області. Із загальної кількості шкідливих речовин, що викидаються у довкілля 1% припадає на викиди в атмосферне повітря, 29% - на скиди до водойм і 70% - на токсичні відходи.

У розрахунку на 1 кв. км. території області в повітря щорічно за останні три роки викидається 2.3 т шкідливих речовин (в середньому по Україні - 8,3 т), в поверхневі води - 3.3 т (в середньому по Україні - 14,7 т), а надходження токсичних відходів становить 60.4 т речовин (в середньому по Україні - 131,6 т). Надходження забрудників у розрахунку на душу населення становлять в атмосферне повітря - 44.2 кг речовин (в середньому по Україні - 102,9), в поверхневі води - 63,3 кг речовин (в середньому по Україні - 181кг), у грунти та на земну поверхню - 1098.3 кг речовин (в середньому по Україні - 1641 кг).

Вирішення екологічних проблем напряму пов'язане з фінансовими можливостями природоохоронної галузі. Зростання виробництва, особливо в останні три роки позитивно вплинуло на підвищення ефективності роботи та активізацію інвестиційної діяльності і в сфері екології. Так, У 2002 році до цільових фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів надійшло 4022.2 тис. грн.

У зв'язку з поліпшенням інвестиційного клімату, використання коштів цільового фонду охорони навколишнього середовища та інших джерел з'явилась можливість добудови об'єктів комунального господарства.

В результаті чого введено в дію 40,1 км водопровідних та 6,7 км каналізаційних мереж. Введено в дію 1550 куб. м. очисних споруд каналізації та 36 куб. м. очисних споруд водопроводу.

Відбувалися будівельні та ремонтні роботи на каналізаційних очисних спорудах та мережах в м.м. Миколаєві, Вознесенську, Баштанці, Снігурівці, в смт. Березанка, Криве Озеро, тощо (всього 12 об'єктів). Ефект от виконання цих робіт - зменшення скиду недостатньо очищених стічних вод на 8.49 млн. куб м на рік, або на 15.6%.

Практично кожного року в області створюються нові об'єкти природно-заповідного фонду. Так, у 2002 р. створено і затверджено сесією обласної ради природно-заповідний об'єкт місцевого значення -регіонально-ландшафтний парк "Приінгульський" площею 3152,7 га.

Місто Миколаїв - адміністративний центр Миколаївської області, займає 9-те місто серед обласних центрів за чисельністю населення в Україні, розташоване на півострові в місці злиття річок Південний Буг та Інгул.

Загальна площа міських земель становить 25,9834 тис. га. Загальна протяжність доріг - 656 км., у тому числі: з твердим покриттям - 364 км., з ґрунтовим - 202 км.

Сучасний Миколаїв залишається центром суднобудування, у місці розвинено машинобудування, кольорова металургія, харчова та легка промисловість.

Життєдіяльність мешканців міста підтримують харчова, борошномельна, легка галузі промисловості. В економічний потенціал міста робить свій внесок найбільший в Україні представник кольорової металургії ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”.

Найбільшу питому вагу в обсязі промислової продукції становить кольорова металургія та оброблення металу - 35, 5 %, суднобудування та ремонт суден - 14 %, харчова промисловість - 16,5%.

Миколаїв має розгалужену мережу автомобільних комунікацій і потужний залізничний вузол, що пов'язує регіон з іншими регіонами України, СНД та світу.

Зв'язок міста через Чорне море та Дніпровське-Бузький лиман з усіма портами світу забезпечують три морських та один річковий порт. Миколаївський торговельний порт - найбільший в Україні.

Миколаївський аеропорт здійснює, окрім перевезень пасажирів міжнародні чартерні рейси.

Перевезення жителів здійснюється по 5 трамвайних 4 тролейбусних, 2 річних та 89 автобусних маршрутів, у тому числі маршрутах приватного транспорту.

Місто омивається двома річками: Південний Буг та Інгул. Ріка Південний Буг відноситься до числа великих річок басейну Чорного моря, бере початок в Хмельницькій області і впадає в Дніпро-Бузький лиман, утворюючи нижче гирла річки Інгул в м. Миколаєві Бузький лиман довжиною 47 км., шириною 2,7 - 8 км. Загальна довжина річки 806 км., ширина 80 - 1300 м.

Живлення річок, в основному, утворюється за рахунок талих вод у весняний та зимовий період та дощових опадів. Підземний стік незначний. Режим зміни рівнів води характеризується високою повінню, низьким літнім меженем, який переривається при проходженні дощових паводків, осінніми та зимовими та підйомами води.

Для нижньої течії Південного Бугу характерні згонні та нагонні явища:

При південних вітрах спостерігається підйом води на 0,5 - 1,0 м. ;

При північних вітрах рівень знижується на 0,3 - 0,7 м. .

В середині та нижній течії річка Інгул має ширину 20 - 100 м., глибину 4,5 м., швидкість течії - 0,1 - 0,4 м/с,.

Населення міста забезпечується питною водою:

Із р. Дніпро: водозабір по водоводу Дніпр - Миколаїв, довжиною 73 км.;

Із двох артсвердловин загальним дебітом 1,0 тис. м?/доб..

В місті існує 26 насосних станцій водопроводу для накопичення води в РЧВ. Загальна довжина водопровідної мережі в м. Миколаєві складає 1001,5 км.. водопровідна мережа водоводів - 306 км.

Енергопостачання міста здійснюється від єдиної державної енергосистеми з наступних напрямів:

З підстанції “Трихати” на підстанцію “Темвод” та “Нова” по повітряній лінії - 150 кВ.;

З підстанції “Трихати” на підстанцію “Миколаївська”, “Промзона”, “Центральна” по лінії 150 кВ;

З Херсонського напряму з підстанції “Посад-Покровська” на підстанцію “Октябрська”, “Центральна” по лінії 150 кВ..

Електромережа міста має довжину 1687 км.

Система каналізації м. Миколаєва складається з двох систем, які працюють на очисні споруди в с. Галіцинівка і в селищі Варварівка. Система каналізації, яка скидає фекальні води на головні очисні споруди в с. Галіцинівка має 24 каналізаційні насосні станції. Система каналізації, яка працює на очисні каналізаційні споруди в с. Варварівка має одну КНС в с. Слівіно.

Рішення міської влади щодо екологічних проблем :

1. скасування будівництва близько 15 АЗС у зелених зонах і безпосередній близькості від житлових будинків;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.