Абсолютно не обов'язково знати структуру коду оперативним працівникам - вантажниками, комплектувальниками та ін. Важливо, щоб структура коду і значення кожної цифри були зафіксовані в нормативному документі підприємства і керівник складу, його заступники або інші особи при необхідності завжди могли розшифрувати інформацію з конкретної вантажної одиниці. Основною метою даного виду ідентифікації є можливість обліку продукції на складі, її індивідуалізації при комплектації замовлень. Аналогічну функцію носить і «беззмістовне» кодування, коли кожній товарній позиції присвоюється свій номер, що дозволяє індивідуалізувати її серед іншої продукції при однорідному зовнішньому вигляді.

Вартість впровадження і використання цього методу не висока. Як правило, витрати на введення індивідуального кодування включається тільки закупівля паперової стрічки та друк на ній коду товарів, а також закупівля декількох етикет-пістолетів. Етикетку з надрукованим на ній кодом товарної позиції наклеюють за допомогою етикет-пістолета на кожну вантажну одиницю по завершенні операцій приймання продукції та її сортування.

На думку експертів логістичних компаній, технології прямих постачань продукції від виробника споживачеві або моментального відвантаження товару, а також метод FIFO є найбільш перспективними з точки зору майбутнього всієї системи складських послуг. Кінланд Ву, менеджер складу компанії Epson America Inc, відзначає, що на їх складі, площа якого 108000 м2 прагнуть організовувати діяльність так, щоб продукція, що поступає, не заходила на склад, а відразу вирушала споживачеві. Звичайно, це здійснити повністю не удається, але проте вони прагнуть мінімізувати кількість товарних запасів. При цьому на складі також застосовується технологія штрихового кодування і внутрішній радіозв'язок та на даному етапі розглядається можливість вживання технології комплексного управління WMS.

Всі складські оператори прагнуть до такого положення, аби не було перебоїв в роботі транспорту. Для багатьох цей показник є критичним, наприклад, на складах компанії Міллер прагнуть довести показник забезпеченості транспортом до 97%. Тут багато операторів використовують електронну систему обміну даними EDI (Electronic Data Interchange). За допомогою цієї системи менеджер складу управляє роботою шоферів, регулюючи вантажопотоки, також за допомогою системи можна вести електронні розрахунки. Найбільший ефект виходить коли система EDI використовується в замкнутому кільці, тобто в системі оператора - шофер - споживач інформація про товар прямує відповідно до його штрих-коду.

Важливім питанням у вирішенні проблеми прискорення товарообороту є оптимізація схеми складування. На складі Epson використовують метод АВС: А - товари, які найчастіше потрібні, розміщують в самій близькості від місць відгрузки/розгрузки; В-товари які використовуються не так часто, як товари групи А, розміщуються в центрі складу С - товари, що найменш запитують, розташовують на задніх ділянках. Стратегічно правильно розташовувати складські приміщення в безпосередній близькості від споживача, це до всього іншого підвищує ефект вживання методу АВС. Також корисно година від годині виробляти ревізію компоновки складського господарства. У ув'язненні, експерти рекомендують залучати до оцінки ефективності функціонування всіх ланок складського господарства дослідних консультантів, включаючи і фінансових аналітиків.

Одним з перспективних напрямів підвищення ефективності роботи складського господарства є використання мікростільникових систем зв'язку. Портативні мобільні телефони можуть використовуватися як керівниками відділів, так і керівниками нижчої олениці; персоналом, технічним обслуговуванням, що займається: операторами автонавантажувачів і працівниками, зайнятими безпосередньо в сфері виробництва. Система обслуговує всю територію підприємства - від складських приміщень до вентиляційних боксів, від конвеєра до контор, включаючи і прилеглу територію.

3.2 Удосконалення облікових технологій в складському господарстві

Складський облік, як один з чинників підвищення ефективності функціонування складського господарства.

Під управлінським обліком ми розумітимемо систему організації, збору і агрегації облікових даних, направлену на рішення конкретної управлінської задачі. Слід зазначити, що існують різні підходи до визначення поняття управлінський облік. Термін «управлінський облік» відповідає європейському терміну «контролінг» і до його англійському аналогу «managerial accounting». Ці два терміни не є повністю еквівалентними і відображають два підходи в розумінні терміну «управлінський облік». Перший розглядає управлінський облік як систему збору і інтерпретації інформації про витрати, витрати і собівартість продукції, що ближче до терміну «контролінг», при цьому велика увага приділяється нормативному характеру подібної інформації і її значенню для здобуття «зовнішньої звітності» підприємства. До речі термін контролінг не випадково є одно корінним із словом «контроль», що підкреслює зв'язок обліку з управлінням. Спрощено можна вважати, що це розширена система організації обліку для цілей контролю за діяльністю підприємства. Другий підхід витікає з того, що основне завдання будь-якої облікової діяльності - забезпечення управлінського персоналу підприємства своєчасною і повною інформацією для ухвалення управлінських рішень і характеризується системно-залежною обліковою діяльністю, тобто має тісний, точніше нерозривний зв'язок технологій обліку з технологіями управління компанією в цілому і її частинами. Такий підхід відповідає поняттю «managerial accounting», який може бути переведень наступною фразою «організація обліку, виходячи з потреб управління». При такому підході до поняття «управлінський облік» відносяться не лише система збору і аналізу інформації про витрати підприємства, але і система управління бюджетами (тобто планування) і система оцінки діяльності підрозділів, тобто більш управлінські, ніж бухгалтерські технології [46, c. 518].

Існує також вужче трактування даного поняття, при якому під «managerial accounting» розуміється формування спеціальних звітів з наявних бухгалтерських даних для цілей підтримки ухвалення рішень. У даному випадку необхідно розуміти, що отримати вказані звіти можна лише за наявності відповідної інформації у облікових регістрах. За умовчанням вважається, що використовувана система бухгалтерського обліку (західна) влаштована таким чином, що такі звіти отримати можливо. Нижче ми ще повернемося до питання про те, як вона має бути для цього влаштована.

Слід зазначити, що як в одному, так і у іншому випадку можна констатувати, що в сучасному розвитку західних джерел терміну «управлінський облік» центр тяжіння все більш і більш переноситися на слово «управлінський», що пов'язане з тим, що методика і технологія організації обліку все більш і більш визначаться саме управлінським завданням, що стоїть перед підприємством. При цьому корисно пригадати, що власне облік і аналіз витрат з метою їх зниження і оптимізації є простою і найочевиднішою формою організації управління комерційною структурою. Проте при рішенні даної задачі недостатньо при визначенні форм і методів обліку керуватися лише вимогами фінансової або податкової оптимізації діяльності, а необхідно враховувати і вимоги технології основної діяльності, які як правило, серйозно впливають на кінцевий результат. Зокрема, наприклад, стандартні вимоги не враховують необхідність реєстрації годин виписки документів на відпустку товару.

Разом з тим - часовий аналіз діяльності складу може дозволити істотно понизити витрати за рахунок оптимізації кількості персоналу, або підвищити відвантаження шляхом введення змінності. Або наприклад, оперативний аналіз ліквідності дебіторської і кредиторської заборгованості і управління ними - вельми ефективний засіб підвищення загальних фінансових результатів. Але для проведення подібного аналізу необхідно вести детальні облікові регістри, зокрема мати наскрізну аналітику по кредиторам/дебіторам. Ще один, детальніший приклад подібного зв'язку буде наведений нижче.

Таким чином, в зв'язку з необхідністю зміни облікової інформації для цілей управління на зміну нормативному або податковому обліку цілком природно застосовувати управлінський облік, який насправді існував завжди навіть в нашій комерційній практиці, правда називався раніше досить неапетитно - «чорним». Причому методика його використання точно відповідала методиці використання даних «управлінського обліку»: на базі чорних даних приймалися рішення, прогнозувалися фінансові результати, а потім на підставі цих рішень і результатів формувався «білий облік» [40, с. 87].

Створення системи управлінського обліку може бути представлене у вигляді трьох етапів, на кожному з яких вирішуються специфічні завдання [17, c. 160]:

Формування управлінського рішення є наступною послідовністю дій:

- визначити управлінське завдання і його вирішення (управлінське);

- визначити, які дані потрібні для його вирішення, систему їх збору і правила документообігу;

- визначити результати, які планується досягнути;

- визначити відповідальних за досягнення вказаних результатів.

В складних випадках, коли відразу неможливо, наприклад, після визначення необхідних облікових даних змінити форми існуючих документів так, щоб забезпечити їх здобуття, приведені вище блоки можуть бути розбиті на окремі кроки. Так наприклад, визначення системи документообігу для підтримки управлінського завдання може бути виділене в окремий етап, тісно пов'язаний з аналізом використовуваних програмних системам, що втім не змінює логіку рішення задачі в цілому. Взагалі ж в світовій практиці вироблена чітка система управлінських даних, направлених на вирішення стандартних управлінських завдань (до яких відносяться управління логістикою, планування і прогнозування діяльності, фінансовий облік і аналіз), яка підтримує їх збір і контроль документації. Але нажаль у вітчизняній практиці в цій області відбувається чергове «відкриття Америки», до того ж досить безсистемне. Важливо, щоб всі прийняті відповідно до вищеописаної схеми рішення булі письмово зафіксовані і затверджені менеджерами відповідної компанії. Якщо у Вас, як Вам здається, вже є готове рішення, то незайвим буде проаналізувати його ще раз і, знову ж таки, письмово зафіксувати. Як показує практика, при формуванні «твердої копії» може виникнути багато несподіваних питань, непомітних спочатку. Треба пам'ятати, що врешті-решт рішення все одно стає письмовим і бажано, щоб всі можливі проблеми, що виникають при цьому булі виявлені якомога раніше, на тихих етапах, коли можна буде ще все легко змінити або виправити.

На іншому етапі необхідно зв'язати прийняті рішення з існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою і бухгалтерською практикою і, нарешті, вже існуючими обліковими технологіями. Цілком природно погоджувати отримані на першому етапі результати з вимогами бухгалтерського, фінансового і податкового обліку. Важливо пов'язати дані управлінського обліку з нормативним розрахунком собівартості, так, щоб валові результати за період при різних методах обліку якщо і відрізнялися, то прогнозованим чином. Проте при цьому віднесення витрат в цих методах розрахунку може бути істотне різним. Наприклад, витрати на рекламну компанію в цілому по компанії можуть враховуватися «котельним» методом, тоді як реальна рекламна компанія може проводитися на користь лише одного продукту або групи продуктів. В управлінському обліку необхідно відносити дані витрати саме на конкретний продукт, щоб мати коректні фінансово-економічні результати по ньому. До того ж в управлінському обліку встає питання про різні терміни амортизації витрат, оскільки, термін дії рекламної компанії може відрізнятися від податкового звітного періоду, протягом якого дані витрати можуть бути враховані. На жаль, українська квартальна (та і у цілому податкова) система звітності істотно утрудняє справедливе віднесення витрат по фінансових періодах.

Розроблена технологія управлінського обліку може вимагати зберігання специфічних даних або реалізації деяких нових функцій у використовуваному програмному забезпеченні, унаслідок чого при вирішенні завдань даного етапу узгодження, особливо у вітчизняній практиці, сповна можуть виникнути проблеми пов'язані з недостатністю використовуваних програмних продуктів або несумісність з прийнятими положеннями облікової політики. Можливо потрібно буде змінити положення облікової політики або подумати про придбання програмного забезпечення, що підтримує відповідну функціональність. В свою чергу придбання програмного забезпечення, наприклад західних виробників, також може зажадати коректування окремих положень облікової політики.

Останній етап роботи - впровадження облікових технологій. Якщо всі попередні етапи роботи булі проведені досить акуратно, то на даному етапі проблем швидше за все буде небагато. Досить просто всі прийняті рішення перекласти з паперу в життя, можливо довчити персонал. Важливо підтримати процес організаційно-адміністративними заходами (тобто необхідно офіційно покласти відповідальність за збір і аналіз даних на менеджерів, розробити посадові інструкції для виконавців, затвердити форми документів і правила документообігу). На практиці часто зустрічається ситуація, коли перші два етапи не завершуються, зважаючи на очевидність і відразу починаються спроби реалізувати «в металі і камені» рішення з голови. Закінчується це як правило негативно, за виключенням мабуть простих випадків. З іншого боку, помилка, що часто виникає - це відсутність організаційно-адміністративної підтримки прийнятих рішень, внаслідок чого вони «зависають в повітрі».

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12