Врешті-решт, скарги потрапили до уваги мера і ради Лондона. У 1416 році вийшла ухвала, під страхом смерті або позбавлення кінцівок що забороняло перукарям займатися лікуванням. Перукар міг тільки протягом трьох днів з моменту звернення пацієнта представити його одному з майстрів Гільдії цирульників-хірургів. Але до 1461 року перукарі були єдиними людьми, що займалися хірургією. Хірургія все ще була на примітивній стадії розвитку, але постійно робилися все нові і нові відкриття в цій області, і перукарі не мали можливості за ними встигати, намагаючись при цьому удосконалюватися в навиках перукарського мистецтва і зуболікарської практики. Хірурги зачали виходити з тіні, все більш ревно відносячись до привелегиям, наданим перукарям. Але ще довгий час хірурги не могли нічого зробити, щоб усунути перукарів від заняття хірургією. У 1450 році актом парламенту Гільдія Хірургів була об'єднана з Союзом Перукарів. Перукарям заборонили займатися кровопусканням, припіканням, виривати зуби, а також виголювати тонзуру ("тонзура" - У католицьких священнослужителів: поголене місце на верхівці).

Проте, рада, регулююча дії хірургів і перукарів-хірургів, складалася з двох хірургів і двох перукарів. При цьому кожного разу, коли хірургові видавали диплом, що дозволяє займатися його професією, підписи ставили не лише хірурги, але і обидва перукарі. Хірурги ображалися на це, але не могли нічого поробити, оскільки перукарі користувалися прихильністю монархів і зберегли свої привілеї до середини 18-го століття. Королі Генрі VIII, Чарльз II і королева Ганна дарили цирульникам багатих дарунків і давали їм високі посади. Згідно статті в законі Генрі VIII, перукарі-хірурги мали право разів на рік отримувати тіла чотирьох страчених злочинців. Розтин проводили чотири рази на рік в Залі Цирульників-Хірургів, який і по сей день знаходиться в Лондоні.

З розвитком терапії, хірургії і лікування зубів як окремих розділів медицини, перукарі стали все менш затребуваними в своїх, не самих кращих, потрійніших здібностях парикмахеров-хирургов-дантистов. Хірурги захотіли остаточно звільнитися від впливу перукарів, і клопотали до парламенту про те, щоб розірвати "стару дружбу" перукарів з хірургами і щоб кожна з професій строго дотримувалася своїх кордонів. Для розгляду питання парламентом був скликаний комітет, який, врешті-решт, передав парламенту зведення про задоволення прохання. Ухвалою парламенту, затвердженим королем, союз перукарів і хірургів був розбещений в червні 1745 року. Були сформовані два окремі союзи, і власність, що належала раніше спільно перукарям і хірургам, була розділена між новими двома союзами. Занепад професії Ці події привели до спаду популярності професії перукаря. Те ж саме сталося у Франції під час правління Луї XIV. До кінця 18 століття перукарі остаточно розгубили всі права на заняття хірургією і лікуванням зубів по всій Европе, окрім дуже маленьких міст і забутих Богом місць, де і в помині не було ні хірурга, ні дантиста. Після того, як перукарям заборонили займатися терапією, хірургією і лікуванням зубів, вони стали не більше ніж ремісниками і прислугою, слугами моди. Коли в 18-му і початку 19-го століть в моді були парики, перукарям не залишалося нічого іншого, як робити парики.

Професія перукаря втратила свою минулу велич, і перукарі стали швидше чорноробами, чим професіоналами. У Англії, Америці і на всьому цивілізованому світі перукар став всенародним сміховиськом. Перукарні стали кублами, місцями, де збирався всякий набрід. Брудні історії, зловмисні скандали і всякого роду плітки характеризували перукарні цього часу. Перукарня стала местомом, де чоловіки звільняли найнижчі свої інстинкти, і куди жінок не допускали. І знову під'їм...

В кінці 19-го століття сталося декілька визначних подій, пов'язаних з професією перукаря, які привели до підйому її популярності. Складно було сказати, скільки часу повинно було минути, щоб на перукаря дивилися як на професіонала, нарівні з дантистами, майстрами манікюру-педикюру і іншими спорідненими професіями. Але було очевидне, що громадськість, та і сама професія, готові до кращого.

У 1893 році А.Б.Молер з Чикаго заснував школу перукарів. Це була перша установа такого роду в світі, і його успіх був очевидний із самого початку. Школа відстоювала права на видачу дипломів про вищу освіту, і відкривала філії майже у всіх крупних містах Сполучених Штатів. На початку в цій школі навчали тільки практичним навикам стрижки, гоління і догляду за особою, оскільки ні громадськість, ні само перукарське мистецтво ще не були готові до ухвалення наукових тенденцій в області волосся, шкіри взагалі і шкіри голови зокрема. Тільки у 1920 році був зроблений потужний ривок до перетворення перукарського мистецтва на повноцінну професію, таку, який ми її знаємо сьогодні.

1.2. Правове обоснування праці перукарень

Законодавство України про розвиток сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології базується на Конституції України, положеннях Закону “Про розвиток сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології ” , інших нормативно-правових актах.

Під побутовими послугами в Законі [1] слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, що належать до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України та не може змінюватись протягом бюджетного року.

Виділяють такі види побутових послуг:

-- індивідуальне пошиття і ремонт швейних, хутряних виробів та головних уборів;

-- індивідуальне пошиття, в'язання та ремонт трикотажних виробів;

-- індивідуальне виготовлення та ремонт взуття;

-- ремонт побутових машин і приладів;

-- ремонт годинників;

-- виготовлення та ремонт ювелірних виробів;

-- ремонт побутової радіоелектронної апаратури;

-- послуги з відеозйомки та звукозапису;

-- виготовлення та ремонт меблів;

-- послуги перукарень;

-- послуги фотографій;

-- послуги з хімічної чистки виробів;

-- послуги з прання білизни;

-- послуги лазень.

Порядок присвоєння категорій суб'єктам господарської діяльності, що надають побутові послуги населенню, встановлений Положенням.

Основною метою присвоєння категорій є:

-- підвищення рівня захисту прав та інтересів споживачів щодо якості послуг і культури обслуговування;

-- посилення зацікавленості суб'єктів господарської діяльності у залученні замовників, збільшенні обсягів послуг і доходів;

-- упорядкування ціноутворення відповідно до якості і складності робіт.

Під час присвоєння суб'єктам господарської діяльності відповідних категорій враховуються:

-- види, складність та якість послуг (робіт), що надаються (виконуються);

-- склад фахівців основних професій та рівень їхньої кваліфікації;

-- рівень технології, оснащення відповідним обладнанням та засобами механізації;

-- стан приміщень та їх оздоблення.

Категорія встановлюється вища, перша або друга.

Вища категорія присвоюється суб'єктам господарської діяльності, які згідно зі своєю спеціалізацією забезпечують:

а) індивідуальне виготовлення високоякісних, високохудожніх, модних швейних, трикотажних і хутряних виробів, головних уборів та взуття, а також перспективних та авторських моделей;

б) високоякісне виготовлення, реставрацію і ремонт високохудожніх ювелірних та художньо-декоративних виробів, унікальних авторських виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

в) високоякісний ремонт та технічне обслуговування побутової радіоелектронної апаратури всіх класів складності;

г) виготовлення високохудожніх відеофільмів та виконання високоякісного запису на відео- та аудіоносіях за допомогою апаратури вищого класу;

д) високоякісне виготовлення меблів та гарнітурів будь-якої конструкції та призначення, реставрацію антикварних меблів;

є) високоякісне надання перукарських послуг на високому професійному рівні;

є) виготовлення високоякісних, високохудожніх фотовідбитків та портретів в оригінальному виконанні і оформленні;

ж) високоякісне виконання усіх видів послуг з хімічної чистки та фарбування виробів;

з) надання лазне-, водно- та спортивно-оздоровчих послуг на сучасному рівні.

На підприємствах вищої категорії застосовуються сучасна технологія та оснащення, обслуговування замовників проводиться в комфортних та художньо оздоблених приймальних салонах.

Перша категорія присвоюється суб'єктам господарської діяльності, які згідно зі своєю спеціалізацією забезпечують:

а) індивідуальне виготовлення відповідно до сучасного напряму моди та вимог замовника, оновлення і ремонт швейних, трикотажних і хутряних виробів, головних уборів та взуття;

б) ремонт побутових машин, приладів та годинників, оновлення та налагодження виробів будь-якої складності;

в) виготовлення і ремонт ювелірних виробів з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння простої форми;

г) ремонт і технічне обслуговування побутової радіоелектронної апаратури всіх класів складності;

д) запис на аудіоносії за допомогою апаратури вищого або першого класу;

є) виготовлення корпусних меблів та їх елементів, а також ремонт усіх видів меблів;

є) надання перукарських послуг з урахуванням напряму сучасної моди;

ж) виготовлення чорно-білих або кольорових фотовідбитків різних розмірів, фотовідбитків для документів, фотоальбомів;

з) надання послуг з хімічної чистки одягу, виробів із синтетичного хутра, пуху та пера, головних уборів тощо;

и) надання послуг з прання всіх видів білизни;

і) надання лазне- та водно-оздоровчих послуг на сучасному рівні.

На підприємствах першої категорії застосовується сучасна технологія та оснащення, обслуговування замовників проводиться у відповідно оздоблених приймальних приміщеннях.

Друга категорія присвоюється суб'єктам господарської діяльності, які згідно зі своєю спеціалізацією забезпечують:

а) індивідуальне виготовлення, оновлення і ремонт швейних та трикотажних виробів нескладного асортименту;

б) середній і дрібний ремонт взуття;

в) ремонт побутових машин та приладів і ремонт годинників;

г) надання перукарських послуг;

д) надання послуг з прання білизни; є) надання лазневих послуг;

є) нескладний ремонт меблів;

ж) виготовлення фотовідбитків і термінове фото для документів, виготовлення яких не потребує спеціально обладнаного приміщення.

На підприємствах другої категорії застосовуються технологія та оснащення, які забезпечують надання послуг належної якості, для обслуговування замовників є приймальні приміщення.

Присвоєння категорій суб'єктам господарської діяльності проводиться за результатами їх атестації.

Атестація здійснюється відповідно до Положення [6] та Правил [9].

Атестації підлягають новостворені та діючі суб'єкти господарської діяльності, які надають побутові послуги (виконують роботи), незалежно від форм власності.

Атестація (переатестація) суб'єкта господарської діяльності проводиться атестаційною комісією, створеною органами місцевої влади. До складу атестаційної комісії включаються представники районних державних адміністрацій, виконкомів, органів Держстандарту, Держспоживзахисту, санітарно-епідеміологічних служб та фахівці з питань побутового обслуговування населення.

Атестація проводиться за поданням суб'єкта господарської діяльності протягом трьох місяців після його реєстрації.

Переатестація здійснюється у разі появи змін у показниках його діяльності, встановлених вимогами для присвоєння суб'єкту господарської діяльності категорії, але не менше одного разу на три роки.

Контроль за своєчасністю проведення атестації (переатестації) суб'єктів господарської діяльності, що надають побутові послуги, здійснюється органами, які створюють атестаційні комісії.

Суб'єкт господарської діяльності, що підлягає атестації, подає атестаційній комісії такі документи: заяву, загальні відомості про напрями діяльності, види послуг (робіт), стан приміщень, техніко-економічні показники, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності, перелік нормативних документів, які використовуються під час надання послуг (виконання робіт).

Атестаційна комісія протягом місяця з дня подання документів готує висновок про віднесення суб'єкта господарської діяльності до відповідної категорії. Рішення про присвоєння або зміну категорії приймається за поданням атестаційної комісії керівниками місцевих органів влади з видачею свідоцтва.

Патентування побутових послуг

Статтею 3 Закону визначено обов'язковість та порядок придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг.

Відповідно до Переліку, зокрема, підлягають патентуванню перукарські послуги тільки на території міст Києва, Севастополя та обласних центрів. Якщо підприємство має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на надання перукарських послуг придбавається окремо для кожного.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг. Межі граничних рівнів такі самі, як в торгівлі.

Патент видається строком на 12 календарних місяців.

Оплата здійснюється щомісяця до 15 числа місяця, що передував звітному.

Під час придбання торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг можна вносити одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати в останній місяць його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту або придбавати торгові патенти на надання побутових послуг на наступні за поточним роки (але не більше ніж на три роки), сплативши повну вартість під час одержання патентів. При цьому немає обов'язку до внесення плати за торговий патент при подальшому збільшенні його вартості.

Торговий патент повинен бути розміщений у приміщенні підприємства, яке надає побутові послуги, бути відкритим і доступним для огляду.

Торговий патент діє на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або з яким узгоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу. Передача патенту іншому підприємству чи іншому структурному підрозділу цього підприємства не дозволяється.

Наприклад, якщо підприємство зареєстроване в Московському районі м. Києва, а мережа перукарень знаходиться в різних районах (Московському, Печерському та Харківському), то патент придбавається відповідно для кожного об'єкта за його місцезнаходженням. На вартість придбаних торгових патентів відповідно до п. 16.3 Закону про прибуток зменшується розмір податку на прибуток.

Якщо підприємство здійснює тільки ті види діяльності, на які придбано патенти, то бухгалтерський облік ведеться за видами доходів та економічними елементами витрат. При цьому фінансові результати визначаються в цілому по підприємству.

Якщо підприємство здійснює кілька видів діяльності, у тому числі й ту, на яку придбано торговий патент, то облік доходів, витрат і фінансових результатів ведеться окремо за кожним видом діяльності.

РОЗДІЛ 2

2.1. Дослідження міста Луганська в світлі напряму перукарської справи

В Україні можуть діяти підприємства, товариства, заклади й установи у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології наступних видів:

- приватне підприємство або заклад, засновані на власності однієї фізичної особи або групи осіб; господарське товариство;

- підприємство, заклад, засновані на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, заклад, установа, засновані на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, заклад, установа, засновані на державній власності, в тому числі, казенне підприємство.

До підприємств з іноземними інвестиціями, що діють у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології, належать підприємства будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до Законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Спільні підприємства, що діють у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології, підприємства, створені спільно українськими та іноземними особами, відповідно до Законодавства України про спільні підприємства.

До малих підприємств у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології належать новостворювані та діючі підприємства, з чисельністю працюючих до 25 чоловік.

У місті Луганську в середньому нараховується офіційно зареєстрованих - 45 перукарень.

За формою підприємства, що надають послуги у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології, можуть поділятися на:

- Салони-Люкс (Будинки і Центри Мод у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології );

- Салони;

- Перукарні першої категорії;

- Перукарні другої категорії;

- Перукарні третьої категорій.

У перукарні «Ірина» нараховується 12 робітників, при загальній площа у 47м2, на кожного робітника приходиться по 3,9м2 площі.

Деяке місце займають обладнання та аксесуари. Таким чином, корисна площа - 1,5м2.

Для розрахунку продуктивністі праці працівників розглянемо таблицю №1.

Таблиця 1. Вихідні дані

Розрахуємо показник чистої продуктивності праці працюючого персоналу:

Таким чином, ми бачимо, що перукарні «Ірина» є прибутковим підприємством.

2.2. Направлення розвитку перукарської діяльності

Фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтримки сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології проводиться за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, інших джерел фінансування, не заборонених законом.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології визначається у видатковій частині Державного бюджету України.

Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби.

Потрібно розробити програми підтримки сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології, які можуть включати положення про: фінансово-кредитну й інвестиційну підтримку суб'єктів малого підприємництва у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології; сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології; встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва у сфері перукарського мистецтва та декоративної косметології; сприяння в матеріально-технічному, інформаційному й інформатизаційному забезпеченні сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології; забезпечення підготовки кадрів сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології. Державна програма сприяння розвитку сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку зазначеної сфери.

Державна програма сприяння розвитку сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології в Україні затверджується Верховною Радою України.

Перукарня «Ірина» в плані розвитку може заохочувати інвестиційну допомогу на створення нового проекту - побудувати філію перукарні.

ВИСНОВОК

Діяльність перукарень на сьогодні дуже розповсюджене явище. для розвитку перукарської галузі сьогодні, перш за все, необхідно мати умови для становлення та розвитку саме середнього класу як головного покупця та механізму розвитку перукарських послуг в Україні. Але в чому полягає таємниця успіху видатних перукарів? Відповідь проста: необхідно бути амбіційним, мати відчуття форми та, саме головне, відчувати психологічний стан свого клієнта. Вже сьогодні багато хто з професіоналів своєї справи впевнені, що перш за все, ми вибираємо не перукаря, а майстра по психологічному комфорту для себе.

Ми визначили в результаті розрахунків, що перукарня «Ірина» є прибутковим підприємством, та буде доцільно розгорнути ширше діяльність перукарні в напрямку відкриття нових філій або наданні

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Положеннях Закону “Про розвиток сфери перукарського мистецтва та декоративної косметології ”

3. Жолонський Є. Фінансово-економічний аналіз бізнесу. - Х.: Фактор, 2007. - 320 с.

4. Форум молодих перукарів

http://www.mlu.org.ua/cms/content/view/116/488/

5. История парикмахерского и брадобрейского искусства

http://www.razors.ru/articles/history/barber_history.php

Страницы: 1, 2