Цінові методи будуються на витяганні додаткового прибутку шляхом зменшення витрат виробництва і реалізації, зниження цін без зміни асортименту і якості продукції. Знижуючи ціну, можна захопити окремі сегменти ринку. Ці методи використовуються часто бізнесменами Японії. При виході на нові ринки збуту вони часто знижують рівень цін на 10% і більше, а нерідко використовують і демпінгові ціни, всупереч різкій незадоволеності своїх конкурентів і встановленим заборонам в міжнародному торговому законодавстві (елемент нечесної конкуренції).

Є поняття і прихованої цінової конкуренції. Її використовують у разі, коли товар продається за такою ж ціною, як у конкурентів, але більш високої якості. До показників прихованої цінової конкуренції слід віднести: скорочення витрат споживання за рахунок підвищення економічності товару через зменшення енергоспоживання, збільшення терміну служби виробу, більш широкого об'єму безкоштовного післяпродажного сервісу по доставці, збірці, наладці, обслуговуванню і т.д.

Під впливом науково-технічної революції ринковий успіх нових товарів, на відміну від традиційних, може досягатися і при порівняно високих цінах, що мають в цьому випадку менший вплив на попит, ніж споживацькі властивості товарів (якість, новизна, надійність, дизайн і т.п.). Це відноситься до зростаючої концепції ролі нецінових форм конкуренції.

Нецінова конкуренція припускає зміну властивостей продукції, додання їй якісно нових властивостей, створення нових виробів для задоволення тих же потреб, пропозиція продукції, що не існувала раніше, оновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу, вдосконалення комплексу послуг, супутніх товару (демонстрація товару, пропозиція комплексу супутніх додаткових послуг і (або) товарів, збільшення терміну гарантійного ремонту і т.д.). До чинників нецінової міжфірмової конкуренції відносять також випуск наукоємкої продукції, переміщення капіталів в ці галузі. Так, продукцію машинобудування відносять до наукоємкої, якщо частка витрат на НІОКР (науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи) складає 5% і більш до об'єму продажів. Виходячи з цього до наукоємкої відносять продукцію електронно-обчислювальної техніки, устаткування зв'язку, контрольно-вимірювальні електронні і електричні прилади, рентгенівське і радіологічне устаткування, інтегральні схеми і дискретні напівпровідникові прилади, ядерні реактори і інше [11, с.82-83].

Не можна не виділити і такий чинник нецінової конкуренції, як створення могутньої збутової мережі і служби сервісу, які регламентуються державним законодавством (транспортні статути, тарифи, порядок формування націнок на послуги і т.д.). Необхідно пам'ятати, що параметри нецінової конкуренції, як правило, формуються у відповідності з міжнародними і національними стандартами за якістю виготовлення і упаковки товару, зручності його експлуатації і споживання, якості навчання персоналу, дизайну і багатьох інших параметрів задоволення запитів споживачів.

Якщо розглядати конкурентоспроможність товарів на світовому ринку по певних групах, то є видимою наступна картина: по сільськогосподарських товарах лідирують США, Франція, Італія, ФРН; по продукції загального машинобудування - ФРН, США, Японія, Франція; по побутових електроприладах - Японія, ФРН, Італія, США; по легкових автомобілях - Японія, ФРН, Франція, Італія, США; по грузовиках - ФРН, Японія, США, Франція, Італія; по одягу -- Італія, Франція, Великобританія, США, ФРН, Японія. На десять країн світу - США, Японію, ФРН, Швецію, Швейцарію, Італію, Великобританію, Данію, Сінгапур, Корею - в 1985 р. доводилося 1/2 всього світового експорту [10, с. 55-56]. Це наочно підтверджує думку про те, що абсолютних лідерів в конкурентоспроможності товарів немає і не може бути, так само як і неможливо виділити який-небудь визначальний параметр оцінки конкурентоспроможності товару. Відомо, що споживач з двох однорідних товарів, як правило, вибере той, що дешевше, а при однаковій ціні -- той, чиї споживацькі властивості вище. В боротьбі за конкурентоспроможність товару виробник завжди повинен пам'ятати ці правила і керуватися ними. В цілому ж оцінка конкурентоспроможності товару, як видно з рисунка 4, включає вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару [12, с. 43]. В світовій практиці кількісна оцінка конкурентноздатного товару складається з трьох етапів: аналізу ринку і вибору самого конкурентноздатного товару-зразка як база для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності товару; визначення набору порівнюваних параметрів двох товарів; розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності товару.

Вибір товару-зразка. Це один з найвідповідальніших моментів аналізу конкурентоспроможності товару. Помилка на даному етапі може привести до спотворення результатів всієї роботи. Зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що і аналізований виріб; бути самим представницьким для даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися в динаміці з урахуванням чинника часу в швидко змінній ринковій обстановці.

Визначення набору порівнюваних параметрів. При цьому порівнюються параметри, характеризуючи споживацькі властивості товару (його споживну вартість), і параметри, що виражають його економічні властивості (вартість). Споживацькі властивості товару, з яких складається його корисний ефект, визначаються набором "жорстких і "м'яких" споживацьких параметрів".

"Жорсткі параметри" описують найважливіші функції товару і пов'язані з ним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони мають певну величину, виражену в тих або інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, температура і т.д.). Самою представницькою групою "жорстких параметрів" є технічні, які у свою чергу підрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічної ефективності, конструктивні), енергокомічні, а також параметри відповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. -- все це параметри, що регламентуються.

"М'які параметри" характеризують естетичні властивості товару, тобто є виразом дизайну, упаковки, кольори і додають товарам особливу привабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення "м'яких параметрів" помітно зростає і не тільки для товарів масового попиту, в і виробничого значення. "М'які параметри", як правило, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці [12, с. 44].

Визначення набору споживацьких параметрів складає основу аналізу конкурентоспроможності товару. При аналізі всіх параметрів на перший план висувають ті, які мають найбільшу значущість для споживачів. Визначення значення кожного параметра здійснюється групою експертів, що мають свій в розпорядженні достатній об'єм надійної ринкової інформації. Цей підхід не виключає ретельного дослідження і другорядних параметрів, які в конкурентному змаганні можуть грати вирішальну роль. Мета такого підходу до дослідження - максимальне задоволення споживачів.

Можлива оцінка на базі органолептических методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тієї або іншої властивості об'єкту і виразу результату сприйняття в цифровій (бальній) формі.

Корисною може виявитися також оцінка виробу не стільки по його безпосередньому сприйняттю, скільки на основі досвіду маркетингової діяльності на ринку, на основі інтуїтивного визначення ролі тієї або іншої властивості в задоволенні потреб покупців. Цей метод називають квалиметрическим, оскільки він заснований на соизмерении різних властивостей виробу. З урахуванням сукупності всіх думок будується кількісна оцінка "м'якого параметра".

По аналогічній схемі визначають набір економічних (вартісних) параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витрати покупця на придбання і використовування виробу протягом всього періоду його споживання.

Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються: ціною виробу (С1), витратами на його транспортування (С2), установку (С3), експлуатацію (С4), ремонт (С5), технічне обслуговування (С6), навчання персоналу (С7), податки (С8), внески (С9) страховок і т.д. В сукупності ці витрати складають ціну споживання - З, тобто об'єм засобів, потрібних споживачу протягом всього терміну служби товару:

З = С1 +С2 +С3 +С4 +С5 +С6 +С7 +С8 +С9 +.+Сm; (1)

де складові економічні параметри індивідуальні для кожного товару.

Як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значно перевершує купувальну ціну.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару. Цей розрахунок заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрами існуючого або розробляється товару, що повно відображає потреби покупців.

Зразок для порівняльного аналізу вибирається на основі інформація, отриманої в результаті ринкових досліджень про характер вимог покупців, як прямою - в результаті цілеспрямованого збору відомостей, так і непрямої - з урахуванням даних про розміри збуту і часток на ринку самих конкурентноздатних товарів.

Для оцінки співвідношення параметрів даного виробу і параметрів зразка знаходять процентне відношення ступеня відповідності даного виробу параметрам еталона.

Ступінь відповідності визначається у формі процентного відношення фактичної величини параметра до тієї величини, при якій потреба задовольняється на 100%. Наприклад, ресурс що випускається заводом-виготівником авіадвигуна налічує 80 тис. льотного годинника, тоді як аналогічні двигуни, що мають активний попит на ринку, володіють ресурсом в 100 тис. льотного годинника. Звідси витікає, що потреба по даному параметру в нашому прикладі задоволена тільки на 80%, що за інших рівних умов робить двигун, що випускається, не конкурентноздатним на ринку. Або інший приклад. Фен для сушки і укладання волосся з автоматичним перемиканням безперервно працює 30 мін, а споживачу потрібно, щоб він працював до відключення 60 мін. В даному прикладі потреба по даному параметру задоволена лише на 50% . Аналогічний розрахунок проводиться по всіх кількісно оцінених параметрах з тим, щоб отримати для кожного з них параметричний індекс. Узагальнюючи отримані результати, будують загальну кількісну оцінку "м'якого параметра", яку співвідносять з подібною оцінкою відповідного параметра товару фірми-конкурента [12, с. 45].

Оцінку ступеня задоволення потреби покупця споживацькими властивостями виробу проводять за допомогою зведеного параметричного індексу Jn, який розраховується по формулі:

Jn = aj *ij; (2)

Де: n - число аналізованих кількісних параметрів; аj- вага j-го параметричного індексу; ij- параметричний індекс j-го параметра.

Слід мати на увазі, що Jn не повинне перевищувати 100%, оскільки потреба, задоволена понад 100%, позбавлена економічного значення.

Зведений індекс конкурентоспроможності по економічних параметрах 3 визначають по формулі:

Jэ = aiji; (3)

Де: n - число аналізованих кількісних параметрів; аi- вага i-го параметричного індексу; ji- параметричний індекс i-го параметра.

Зведені індекси конкурентоспроможності по споживацьких економічних параметрах (Jn*Jэ) дають інтегральний показник відносній конкурентоспроможності (К) виробу по відношенню до зразка. Цей показник відображає відмінності між споживацькими ефектами порівнюваних товарів:

K= Jn/Jэ; (4)

Якщо К>1, аналізований виріб перевершує по конкурентоспроможності зразок, якщо До - поступається, якщо К=1 - знаходиться на однаковому рівні. Загальна, задача - по-лучить К1. Це можливо при збільшенні Jn і зменшенні Jэ, тобто за рахунок цілеспрямованого поліпшення відповідних споживацьких і економічних параметрів виробу.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару є виразом ступеня привабливості товару для покупця.

Привабливість її реалізовуваного товару для продавця полягає в чистій виручці, рівній контрактній ціні за мінусом витрат на продаж, доставку, податків, мит, акцизів. Тому питома вага ефекту для продавця (Кпр), характеризуючий економічну доцільність продажу продукції, буде рівна:

Кпр = Вр / З; (5)

де Вр - чиста грошова виручка від реалізації;

3 - повні витрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.

Конкурентоспроможність товару підвищують постійно, добиваючись максимальної відповідності його споживацьких і вартісних характеристик існуючим і особливо прогнозованим запитам покупців.

На основі виявлення ринкових змін кон'юнктури аналізованого товару проводиться відбір тих груп товарів, які в більшій мірі відповідають запитам споживачів. Далі вивчаються прогнози появи нових товарів конкурентів. При цьому виділяються ті новинки, вірогідність успішного продажу яких очевидна і які викличуть жорстоке суперництво між конкурентами. Після цього формуються технічні вимоги до параметрів товарів. На закінчення складаються оцінні таблиці відповідності параметрів декількох цікавих новинок і тих технологій, без яких неможливий випуск нового товару.

Зрештою вибір варіанту визначають обмеження, існуючі для даної промислової фірми в області технології, матеріального забезпечення і комунікацій.Правильно вибраний варіант підвищення конкурентоспроможності товару дозволить в максимальному ступені уникнути безглуздих втрат, а отримані підсумки по аналізу цього широкого спектру параметрів дозволять сформулювати програму цілеспрямованої зміни у виробничій, фінансово-економічній і збутовій роботі промислової фірми для посилення її позицій в конкурентній боротьбі на ринку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5