рейтиногового навчання. Під технологією модульно-рейтингового навання ми

розуміємо таку технологію організації навчально-виховного процесу, що

базується на індивідуалізації та диференціації навчання, забезпечує

стимулюючу і розвиваючі функції одержаних знань, їх самостійність і

мобільність у процесі особисно-орієнтованого навчання. Методичну основу

технології модульно-рейтингового навчання становить модульна побудова курсу

та рейтинговий контроль знань, які дають, як вважабть Гарєєва В.М.,

Кулікова С.І., Дурко Є.М. [6], ряд перева, до числа яких можна віднести:

системність побудови курсу і його гнучкість; ефективний контроль якості

засвоєння знань. А також, на системний аналіз змісту курсу впливає

методичне та програмне забезпечення аудиторної самостійної роботи учнів.

Контроль є характерним елементом будь-якої системи дій, якщо ця

система спрямована на досягнення певної мети. Якщо самостійна робота учнів

має двоєдину мету, то контролювати необхідно саме дії по формувнню певних

рис особистості й засвоєнню знань, умінь та навичок.

Особливої ваги контроль набуває у відкритих системах, бо саме він

забезпечує зворотний зв’язок і має постачати відомості про відповідність

практичних результатів функціонування системи заздалегідь визначеній меті

для корекції дії тих, кого залучили до педагогічного процесу.

Виходячи з цього В.А. Козаков [25] стверджує, що саме механізм

контролю, його дійова сутність у бвгвтьох випадках буде головним важілем у

прийнятті тих чи інших рішень щодо корекції всього навчального процесу.

Тому саме критерії достовірності, стійкості, релевантності, надійності та

доступності мають бути найважливішими при розробці та впровадженні того чи

іншого методу контролю та його реалізації. Достовірність (адекватність

інформації реаліям), стійкість (відтворення результатів оцінювання),

релевантність (відповідність оцінки саме тим якостям, які вимірюються),

традиційного контролю не тільки не доведені, а й мають досить суб’єктивний

вираз. Адже при спільних критеріях оцінюівання знань кожний вчитель має

своє розуміння педагогічних принципів вимогливості та справедливості,

власне ставлення до оцінки. А суб’єктивізм в оцінюванні ставить учнів в

неоднакові умови, втрачається роль оцінки, як показника якості знань учня.

Крім того, межі оцінок дуже розмиті, а така система оцінки має слабку

диференційну спроможність, так як похибка при наявній чотирибальній системі

становить 25%. Таким чином, недоліки традиційної системи контролю пов’язані

як із суто психологічними аспектами (мотив, стимул), так і метрологічними.

Ця система не просто є відсталою, а й принципово не може сприяти вихованню

таких якостей учня, як самостійність, почуття відповідальності за якість

здобутих знань та вмінь, критичність мислення, змагальність, вміння

існувати у досить жорстких умовах ринкової економіки, коли реальні

досягнення у кар’єрі будуть можливі не шляхом одержання “4” чи “3” з досить

розмитими межами, а шляхом конкуренції, коли кожен має досить чітко уявити

співвідношення між самооцінкою, об’єктивною оцінкою фахового рівня з боку

колег та роботодавців та рівнем своїх домагань (критичність мислення). До

того ж система контролю успішності повинна стимулювати постіну роботу учнів

без штурмівщини, полегшуючи таким чином психологічна навантаження на них.

Такою системою контролю, яка відповідає всім вимогам у контексті

модульно-рейтингової технології навчання стала рейтингова система контролю

знань, або просто рейтинг.

Найбільша відміннсть нової технології навчання в тому, що в ній

головним ціннісним орієнтиром виступає – особистість учня в усій

різноманітності її духовних, фізичних, інтелектуальних можливостей і

здібностей.

Весь зміст навчального предмету поділяється на окремі модулі. Модуль –

це логічно завершена частина навчального матеріалу з окремого

предмету [48]. Розбиваючи певний курс на модулі і оцінюючи будь-які дії

учня в пізнавальному процесі певною кількістю балів, ми робимо самостійну

роботу учня більш організованою. Види робіт можуть бути різними: і

традиційні відповіді на занятті, семінари, експрес-контроль, і нетрадиційні

елементи діяльності – складання короткого самостійного конспекту, огляд

літератури, участь в олімпіадах, конференціях тощо. Всю традиційну і

нетрадиційну самостійну роботу стимулюють відповідною кількістю балів. В

кінці кожного модуля учні пишуть контрольну роботу. У результаті учень

набирає суму балів, яка обумовлює його рейтинг.

Рейтинг – це порядкова позиція учня серед учнів класу з певної

дисципліни. Рейтинг, також, є засобом стимулювання активної навчально-

пізнавальної діяльності учнів. [47]

Така оцінка вимагає певного методичного забезпечення. Кожний модуль

забезпечується методичними матеріалами, склад яких визначається

особливостями конкретної дисципліни.

Обов’язковими компонентами методичного забезпечення є коментований

перелік літератури, який дає учневі орієнтир у наявній навчальній та

науковій літературі; комплект методичних розробок до самостійної роботи

учнів; банк завдань для індивідуальної роботи, підсумкові завдання

проблемного характеру, виконання яких вимагає комплексного використання

теоретичних знань та практичних умінь і навичок, набутих при засвоєнні

матеріалу даного модуля.

Тобто в модульно-рейтинговій технології навчання основна увага

переноситься на самостійну роботу учнів. Адже рейтинг учня, який потім буде

переведений в оцінку, складається з балів, одержаних переважно за

самостійну роботу учня. Для переведення рейтингу учня в оцінку користуються

такою шкалою.

|Оцінка |2 |3 |4 |5 |

|% набраних балів |<50% |51-69% |70-89% |90-100% |

Наприклад, модуль “Алкани”. За цей модуль максимальна розбаловка буде

такою:

| |Міні-модуль 2 |Міні-модуль 3 |Міні-модуль 4 |Вс|

|Міні-модуль 1 | | | |ьо|

| | | | |го|

| |Кількість учнів |% |Кількість учнів |% |

|5 |3 |10,7 |2 |6,9 |

|4 |7 |25 |4 |13,8 |

|3 |16 |57,1 |20 |6,9 |

|2 |2 |7,2 |3 |10,3 |

Рівень якості знань учнів після експерименту.

|Оцінка |10-А |10-Б |

| |Кількість учнів |% |Кількість учнів |% |

|5 |6 |21,4 |4 |13,8 |

|4 |15 |53,6 |14 |48,3 |

|3 |7 |25 |11 |37,9 |

|2 |- |- |- |- |

В експериментальному класі уроки хімії були “спареними”. Урок

розпочинався з викладення нового матеріалу, на який вчитель відводив 20-

25хв. Далі проводиться самостійна робота учнів з підручником, додатковою

літературою. Учні дещо конспектують, дають відповіді на запитання в кінці

параграфа, вивчають малюнки, схеми.

Наступним етапом є виконання контролюючих завдань (25-30хв.), під час

їх виконання учні можуть користуватися власним конспектом та підручником.

Кожен учень при цьому може вибирати любий рівень складності.

Так, варіант А – високий рівень складності. Завдання цього варіанту

оцінюються 3 балами.

Варіант В – середній рівень складності. Завдання оцінюються 2 балами.

Варіант С – невисокий рівень складності. Завдання оцінюються 1 балом.

Наступний етап – виконання т’єюторських (обов’язкових) завдань (20-

25хв.).

В нашому варіанті т’юторські завдання – це завдання для самостійної

роботи, яка поділяється на обов’язкову і творчу (за бажанням і нахилами

учнів). Обов’язкові завдання диференційовані. Вони поділяються на варіанти

А – продуктивний, В – частково-пошуковий, С – репродуктивний рівень, які

учні вибирабть добровільно. Виконуючи завдання, учень може одержати

консультації у вчителя, учнів класу, але здає виконане завдання тільки

індивідуально. Відбувається ніби індивідуальний захист власної творчої

роботи. При цьому в учня виробляється вміння доказово й обгрунтовано

відстоювати власну думку, вести діалог, грунтовно пояснювати доцільність

тієї чи іншої дії. Крім того, захищаючи власну ідею, учень мусить добре

орієнтуватись в науковій інформації, тобто, повинен систематично працювати

з підручником, додатковою і науковою літературою.

Т’юторські завдання оцінюються: А – 20 балами, В – 15 балами, С – 10

балами, творче завдання – 30 балами.

Таким чином, виконуючи завдання т’юторських занять, учень передусім

формує таку рису свого характеру як самостійність.

Т’юторські завдання теж мають різний рівень складності і відповідну

кількість балів.

Завершується вивчення модуля контрольною роботою, яка проводиться в

присутності вчителя за індивідуальними завданнями.

В процесі проведення експерименту ми помітили, що спочатку учні

ставляться до виконання завдань без особливого ентузіазму, формально, тобто

лише як до засобу підвищення власної оцінки. Але після першого ж

індивідуального спілкування з вчителем починають проявляти цікавість, адже

їхніми власними судженнями цікавляться, вислуховують пропозиції, критичні

зауваження. Учні займають позицію суб’єкта, активного учасника навчального

процесу, відчувають відповідальність за кінцевий результат – рівень

підготовки до вузу, розвиток себе як особистості.

Проаналізувавши можливості технології модульно-рейтингового навчання,

ми прийшли до висновку, що дана технологія навчання дозволяє

індивідуалізувати навчально-виховний процес за: змістом навчання; темпом

засвоєння знань і формування вмінь; стилем діяльності; контролем і

самоконтролем; характером педагогічної взаємодіє вчителя і учнів.

Впровадження описаної методики організації і оцінювання самостійної

роботи сприяє підвищенню самостійності, відповідальноств за результати

своєї праці, що впливає на вибір майбутньої професії, дає можливість

створити умови для самореалізації учнів, вияву їх індивідуальних

здібностей, стимулює творчу роботу на протязі чверті, індивідуалізує процес

навчання в усіх формах навчальної діяльності.

Висновки:

1. Традиційна технологія навчання, яка є основою в сучасній

загальноосвітній школі і базується на інформаційній моделі освіти,

втрачає свою актуальність. Адже в епоху науково-технічної революції об’єм

навчальної інформації подвоюється кожні 10 років і ставити за мету

засвоєння всієї інформації стає недоцільним. На перше місце виступає

завдання розвитку особистості учня, який стає суб’єктом навчально-

виховного процесу.

2. Завдання розвитку особливості дитини покликані виконати нові технології

навчання, основним цінносним орієнтиром яких є учень, як унікальна і

неповторна особистість.

3. Основним методом навчання стає не передача готової інформації від

учителя до учня, а самостійна навчальна діяльність учнів.

4. Під самостійною роботою ми розуміємо таку форму організації процесу

навчання, яка здійснюється з метою набування нових знань і вмінь у

спеціаьно відведений час без безпосередньої участі вчителя, але під його

керівництвом.

5. Основними умовами ефективного застосування самостійних робіт є: а)

технологізація навчального процесу; б) створення бази дидактичного

матеріалу для систематичної самостійної навчально-пізнавальної діяльності

учнів; в) гармонізація індивідуальної, групової та фронтальної форм

самостійної роботи; г) домінування творчих навчально-пізнавальних завдань

над репродуктивними в процесі самостійної роботи учнів.

6. У процесі експериментальної роботи виявлено, що ефективною технологією

навчання, яка ставить за мету розвиток особистості учня та формування

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7