Кримінально-виконавча установа має певну організаційну структуру. Очолює установу начальник, який має заступників. Начальник здійснює загальне управління установою, виконує розпорядчі, адміністративні, господарські та інші функції. Заступники начальника керують визначеними для них начальником установи окремими ділянками роботи, а також виконують функції начальника установи у разі його відсутності.

Кримінально-виконавча установа має відділи - оперативний відділ, відділ нагляду і безпеки, відділ по контролю за виконанням судових рішень, відділ соціально-психологічної роботи, відділ охорони, інтендантську та медичну служби. Вказані відділи очолюють відповідні начальники. Кожен з відділів організує та виконую конкретний сегмент роботи із засудженими, спрямований на досягнення завдань, які стоять перед кримінальним покаранням та кримінально-виконавчим законодавством, а також на забезпечення належного виконання кримінального покарання [7].

Начальник кримінально-виконавчої установи має чергового помічника начальника установи, який сприяє та допомагає начальнику кримінально-виконавчої установи у виконанні його обов'язків.

Організаційною ланкою, яка має найбільше навантаження, є начальники відділень соціально-психологічної служби. Ці посадові особи очолюють колективи засуджених та проводять з ними індивідуальну та загальну роботу, метою якої є виправлення та ресоціалізація засуджених. Серед посадових осіб кримінально-виконавчої установи є контролери, інспектори, молодші інспектори.

Як вже вказано, кримінально-виконавчі установи поділяються на виправні колонії та виправні центри.

Виправні колонії - це кримінально-виконавчі установи, які виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.

Стаття 18 КВК України встановлює класифікацію засуджених до позбавлення волі за видами кримінально-виконавчих установ. Розподіл та направлення засуджених до відповідної установи здійснює Департамент. Виховні колонії - це кримінально-виконавчі установи, які виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх, їх організаційна та просторова побудова відповідає тим режимним вимогам, які властиві установам цього виду [2].

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено у зв'язку з заміною невідбутої частини покарання більш м'яким та за ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (статті 82, 389 КК України) [1].

Дисциплінарні батальйони призначені для виконання покарання у виді тримання засуджених військовослужбовців строкової служби в дисциплінарному батальйоні. Військові частини та гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, покарання у виді арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Організація і діяльність цих установ визначається Міністерством оборони України.

Сутність адміністративного нагляду полягає в тому, що:

1) держава ні в якому разі не "продовжує" вирок, а здійснює нагляд за одним із джерел можливої небезпеки в суспільстві;

2) він є примусовою мірою, оскільки переконання як основний метод виховання не виключає примушення;

3) державне примушення опосередковується в праві у вигляді юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, матеріальної);

4) він не має метою приниження людської гідності чи заподіяння фізичного страждання;

5) це комплексна міра застереження повторних злочинів з боку осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

6) вказана міра має тимчасовий характер.

Отже, адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ.

Адміністративний нагляд встановлюється щодо чотирьох категорій повнолітніх осіб:

а) визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами;

б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених двічі і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила про те, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

в) засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених двічі і більше до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок І права громадян, вчиняють інші правопорушення;

г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Стосовно осіб, вказаних в п. а), б) і г), адміністративний нагляд встановлюється в судовому засіданні одноособове суддею районного (міського) суду за місцезнаходженням виправно-трудової установи, в якій відбуває покарання засуджений, за поданням начальника виправно-трудової установи, а стосовно осіб, зазначених у п. в), - в судовому засіданні одноособове суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу внутрішніх справ [9].

Підставами для встановлення адміністративного нагляду є:

а) вирок суду, що набрав законної сили, щодо осіб, визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами;

б) матеріали виправно-трудових установ - щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених двічі і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і лишаються небезпечними для суспільства.

в) систематичні порушення громадського порядку і прав громадян, вчинення інших правопорушень після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженими до позбавлення волі за тяжкі злочини або засудженими двічі і більше до позбавлення волі за умисні злочини;

г) засудження до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин і прекурсорів.

Порядок здійснення адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а в разі потреби у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду [3].

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ: а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом; б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Піднаглядний може сам подати клопотання про знаття нагляду. В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду; б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання або в) у разі смерті піднаглядного.

Обов'язки піднаглядних. Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержуватися таких правил:

а) прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране ним місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

б) з'являтися за викликом міліції в указаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

установа виконання покарання нагляд

в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

г) у разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби - зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Обмеження дій піднаглядних. До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою начальника органу внутрішніх справ застосовуються частково або у повному обсязі такі обмеження:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у певний час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у відповідних місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Обсяг вказаних обмежень з урахуванням особистості піднаглядного, його способу життя і поведінки при здійсненні адміністративного нагляду може змінюватися (зменшуватися або збільшуватися) начальником органу внутрішніх справ [9].

Відповідальність за порушення законодавства про адміністративний нагляд. Порушення перерахованих правил адміністративного нагляду тягне за собою відповідальність по ст.187 КУпАП. Кримінальна відповідальність передбачена ст.395 КК України за порушення правил адміністративного нагляду, під яким розуміється порушення самовільне залишення піднаглядним місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також і неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд.

Контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, управління внутрішніх справ областей, міст і на транспорті. Найвищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про адміністративний нагляд здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Локтєв Л.О. був засуджений судом Подільського р-ну м. Києва по ч.2 ст.286 КК України до п’яти років позбавлення волі з відбуванням покарання у вправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

У виправній колонії якого виду умов повинен бути відбувати покарання засуджений Локтєв?

Ст.286 КК України передбачає покарання порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Отже, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

До того ж стаття 12. КК України визначає класифікація злочинів.

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі [1].

Таким чином, злочин визначений у задачі кваліфікується як злочин середньої тяжкості.

Відповідно до ст.18 КВК України засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі [2].

Таким чином, Локтєв Л.О. має відбувати покарання у вправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи - виховні колонії.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу - виправні центри і кримінально-виконавчі установи закритого типу - виправні колонії.

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі.

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі.

У межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони України.

1.  Кримінальний Кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України - 2001. - № 25. - ст.131

2.  Кримінально-виконавчий Кодекс України вiд 11.07.2003 № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України - 2004. - № 3. - ст.21

3.  Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. - К.: А. С.К. - 2009.

4.  Трубников В.М. Социальная адаптация освобожденных от отбывания наказания. - Харьков, 1990.

5.  Пєшков В.П. Управління виховно-виправним процесом: Монографія. - Запоріжжя, 1998.

6.  Рудник В.І. Позбавлення волі: негативні наслідки та заходи їхньої нейтралізації. - К., 1999.

7.  Кримінально-виконавче право України:: Навч. посіб. / О.М. Джужа, С.Я. Фаренюк, В.О. Кор-чинський та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. - 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.

8.  Кримінальне право України. Бажанов М.І. - К., 2004.

9.  Кримінально-виконавче право України. - Х., Одисей, 2004.

10.  Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. - Семаков Г.С., Гель А.П., Київ, 2000