|
Принцип
особливої охорони державою землі як основного національного багатства передбачено
в ст. 14 Конституції України. Він складає систему правових,
організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на її раціональне
використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із
сільськогосподарського обігу; захисту від шкідливих антропогенних впливів, а
також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель
лісового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Ця система
заходів передбачена усіма нормами Земельного кодексу України, а також іншими
законами і нормативними актами, виданими відповідними органами державної влади,
місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій згідно із їхніми
повноваженнями у галузі регулювання земельних відносин.
Сучасне
земельне законодавство України являє собою доволі складну, іноді суперечливу
сукупність правових приписів. Земельно-правові норми знайшли своє закріплення
як в спеціалізованих джерелах земельного права, так і розташовані в нормативних
актах інших галузей законодавства.
З
прийняттям 25 жовтня 2001 р. Верховною Радою України і введенням в дію з 1
січня 2002 р. нового Земельного кодексу України всі інші закони і
нормативно-правові акти, прийняті до вступу його в силу, діють в тій частині,
яка не суперечить Земельному Кодексу. [2]
Пріоритет
Земельного кодексу в сфері регламентації земельних відносин закріплений і новим
Цивільним кодексом України. [4]
Таким
чином, Земельний кодекс є ядром вітчизняного земельного законодавства, своєрідною
«земельною Конституцією держави». Він – основний нормативно-правовий акт у
сфері регламентації сучасних земельних відносин. Його завдання полягає у
регулюванні цих відносин з метою забезпечення права на землю громадян,
юридичних осіб територіальних громад та держави, раціонального використання та
охорони земель. Кодекс розвиває основні концептуальні положення регулювання
земельних відносин, закріплених Конституцією України.
Відповідно
до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 р.,
Держземагенство забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері
регулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингу
земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію
та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району
в місті, села і селища. [12]
Контроль
за використанням та охороною земель покладається на відповідні державні служби
та їх органи на місцях: Державний комітет України по земельних ресурсах, який
здійснює контроль за станом використання і охорони всіх земель незалежно від їх
відомчої належності та форм власності; Державний комітет будівництва,
архітектури та житлової політики України; Держкомлісгосп України; Держводгосп
України. Державний контроль за використанням та охороною земель в умовах
ринкової економіки набуває важливого значення. Законодавство про земельну
реформу надає власникам, землекористувачам, орендаторам широкі права щодо
самостійного господарювання на землі.
Принцип
особливої охорони державою землі як основного національного багатства
передбачено в ст. 14 Конституції України. Він складає систему правових,
організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на її раціональне
використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель із
сільськогосподарського обігу; захисту від шкідливих антропогенних впливів, а
також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель
лісового фонду, забезпечення належного режиму земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Ця система
заходів передбачена усіма нормами Земельного кодексу України, а також іншими
законами і нормативними актами, виданими відповідними органами державної влади,
місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій згідно із їхніми
повноваженнями у галузі регулювання земельних відносин.
2.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
2.1
Суб’єкти здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
Порядок
здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
регламентовано ч. 2 ст. 188 Земельного Кодексу України на виконання
якої прийнято Закон України «Про державний контроль за використанням та
охороною земель» від 19 червня 2003 р. [10]
Відповідно
до ст. 6 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною
земель», до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з
питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та
охороною земель належать:
– здійснення
державного контролю за використанням та охороною земель у частині:
додержання
органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та
фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку
набуття і реалізації права на землю;
виконання
вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
додержання
вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі
у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення земельних
ділянок;
ведення
державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні
ділянки та їх використання;
розміщення,
проектування, будівництво та введення в дію об’єктів, що негативно впливають
або можуть вплинути на стан земель;
виконання
комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів,
підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення,
псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур’янами, чагарниками
та дрібноліссям;
дотримання
строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та
обов’язкового виконання, заходів щодо приведення їх у стан, придатний для
використання за призначенням;
виконання
умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення
гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних
з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених
земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;
додержання
встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
додержання
строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;
-
внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування клопотань щодо:
приведення
у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання
земельних відносин, використання та охорони земель;
обмеження
або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у
тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з
порушенням вимог земельного законодавства;
припинення
будівництва та експлуатації об’єктів у разі порушення вимог земельного
законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;
припинення
права користування земельною ділянкою відповідно до закону;
-
одержання в установленому порядку від органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі
орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації,
необхідної для виконання покладених на нього завдань:;
-
видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового
покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом
порядку проектів;
-
участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного
контролю за використанням та охороною земель;
-
вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно
зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;
-
вирішення інших питань відповідно до закону.
Державний
комітет України по земельних ресурсах є центральним органом виконавчої влади,
який здійснює контроль за використанням та охороною земель. [16]
Держкомзем
України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами
Президента України, актами Кабінету Міністрів України, спеціальними
директивними наказами Міністра екології т природних ресурсів України, а також
Положенням «Про державний комітет України по земельних ресурсах», затвердженим
Указом Президента України від 14 серпня 2000 року №970/2000.
Держкомзем
України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до
його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і
в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету
Міністрів України. У межах своїх повноважень Держкомзем України організовує
виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх
реалізацією.
Основними
завданнями Держкомзему України є:
-
підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері
регулювання земельних відносин, використання, охорони та моніторингу земель,
ведення державного земельного кадастру та забезпечення її реалізації;
-
координація проведення земельної реформи в Україні;
-
здійснення державного контролю за використанням та охороною земель;
-
організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру,
здійснення землеустрою;
-
розроблення та участь у реалізації державних, галузевих і
регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального
використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів,
ведення державного земельного кадастру.
Держкомзем
України відповідно до покладених на нього завдань:
-
готує пропозиції щодо вдосконалення регулювання земельних
відносин, державного контролю за використанням і охороною земель, а також
змісту, організації та порядку ведення державного земельного кадастру,
здійснення моніторингу земель;
-
розробляє державні програми з питань розвитку земельних відносин,
раціонального використання, охорони та здійснення моніторингу земель, ведення
державного земельного кадастру, а також здійснює нормативно-методичне
забезпечення їх виконання;
-
бере участь у розробленні проектів Державного бюджету, Державної
програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності
Кабінету Міністрів України;
-
організовує та забезпечує проведення робіт з грошової, в тому
числі експертної оцінки земель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та
порядку проведення таких робіт;
-
забезпечує розроблення та здійснення організаційних, економічних,
екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель,
їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та
підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпечення режиму земель
природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення;
-
бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку
ринку земель, кредитних відносин та вдосконалення системи оподаткування;
-
здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за
додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку
вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок
відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних
ділянок і землекористувачами;
-
готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції
щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування
землею;
-
бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з
пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
-
розглядає та в межах своєї компетенції бере участь у затвердженні
нормативно-технічних документів з питань розроблення землевпорядної
документації, ціноутворення у проектуванні, будівництві, експлуатації об’єктів
і споруд;
-
здійснює в межа державного земельного кадастру реєстрацію
землеволодінь, земле користувань, договорів оренди земельних ділянок та
забезпечує ведення відповідних реєстрів;
-
організовує в установленому порядку землевпорядні роботи;
-
здійснює відповідно до законодавства моніторинг земель,
організовує здійснення заходів щодо відновлення корисних властивостей земельних
ділянок;
-
виступає в установленому порядку державним замовником
науково-дослідних, проектно-розвідувальних робіт, що здійснюються в межах
заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення
державного земельного кадастру, здійснення моніторингу земель;
-
створює інформаційну базу даних з питань реформування земельних
відносин, землеустрою, охорони земель, ведення державного земельного кадастру,
здійснення моніторингу земель;
-
використовує в установленому законодавством порядку бюджетні та
позабюджетні кошти для реалізації програм освоєння нових технологій, іншої
науково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорони
земель;
-
здійснює державну експертизу програм і проектів з питань
землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування
земельних відносин, управління земельними ресурсами, землеустрою та охорони
земель і ведення державного земельного кадастру, науково-технічне
співробітництво з науковими установами та організаціями;
Страницы: 1, 2, 3, 4
| 
