1.   Продукти харчування:

Будь-які продукти харчування та тютюнові вироби (за винятком продуктів, які швидко псую­ться, спиртних напоїв та пива, чай – не більше 1 кг, а тютюнові вироби не більше 30 пачок або ма­хорки фабричної розфасовки).

    2.   Предмети першої потреби, які дозволено продава­ти засудженим:

                  –   Майки, труси, носові хусточки, панчішно-шкар­петні вироби, рукавиці, тапочки кім­нат­ні (спортивні), носки, шарфи.

                  –   Господарське і туалетне мило, зубний порошок та паста, крем до та після гоління.

                  –   Поліетиленовий посуд, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток.

                  –   Кухлі та ложки.

                  –   Електричні, механічні бритви, безпечні з касетними голівками.

                  –   Гребінці, гребінка, дзеркало, щітки зубні, для одягу та взуття, крем для взуття.

                  –   Шахи, шашки, доміно, нарди.

                  –   Учбові зошити, поштові конверти, картки, марки, прості олівці, кулькові ручки, чорнила та стержні з мастикою (чорного, синього, фіолетового кольорів).

                  –   Сірники не більше 10 пачок, папір для паління.

                  –   Спортивні костюми.

Примітка:

Вказаний асортимент продуктів забезпечується у межах, які надаються торговельними фондами на місцях.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 8 до § 17, 25; сторінки 49–50

Перелік продуктів харчування і предметів першої по­треби, які можна відсилати засудженим у посилках (передачах) та зберігати при собі.

    1.   Продукти харчування:

Будь-які продукти харчування (за винятком тих, що швидко псую­ться, спиртних напоїв та пива) і тютюнові вироби фабричної розфасовки, чай не більше 1 кг у посилці, передачі чи бандеролі, а тютюнових виробів – не більше 30 пачок цигарок або ма­хорки.

    2.   Предмети першої потреби:

                  –   натільна білизна (тепла і проста) – не більше двох комплектів;

                  –   панчохи, шкар­петки, рукавиці – не більше двох комплектів;

                  –   шарфи, носові хусточки, нитки та вироби з них;

                  –   тапочки кім­нат­ні, спортивне взуття (кеди, на­пів­кеди, тапочки) по 1-й парі;

                  –   годинники ручні або кишенькові із некоштов­них металів (1 одиниця);

                  –   бритви електричні, механічні, а також безпеч­ні з касетними голівками (1 одиниця);

                  –   електрокин’ятильники побутові промислово­го виготовлення (1 одиниця);

                  –   туалетне приладдя (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, вазелін, шампунь);

                  –   підручники і учбове приладдя, література та періодичні видання, у тому числі релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, ручки, чорнила, стержні, (з мастикою чорного, синього і фіолетового кольорів), кон­верти, марки, картки;

                  –   шахи, шашки, доміно, нарди;

                  –   щітки для одежі та взуття, крем для взуття;

                  –   спортивні костюми;

                  –   сірники не більше 10 пачок.

Примітка:

1.   Засудженим дозволяється направляти копії вироків та ухвал судів.

2.   У бандеролях із продуктів харчування дозволяється направляти сухі кондитерські вироби, предмети першої потреби, зберігати які не заборонено.

3.   Засудженим, які знаходяться у ПКТ, одиночних камерах колоній особливого режиму продаж та зберігання чаю заборонено.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.
додаток № 5 до § 17, 26; сторінка 46

МІРИ СТЯГНЕНЬ
ТА ЗАОХОЧЕНЬ

Стаття 65. Міри заохочень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.

За хорошу поведінку і чесне відношення до пра­ці до засуджених можуть застосову­ва­тись слі­ду­ю­чі міри заохочень:

–      оголошення подяки;

–      занесення на дошку передовиків вироб­ництва;

–      нагородження похвальною грамотою;

–      преміювання за кращі показники в робо­ті;

–      дозвіл на одержання додатково однієї по­силки або передачі на рік;

–      надання додатково одного короткостро­кового або дов­гострокового

–      побачення на рік, чи права на од­ні платні те­лефонні розмови трива­лі­стю п’ят­над­цять хвилин;

–      дозвіл додатково витрачати гроші в су­мі до п’ят­над­цяти відсотків міні­маль­ного розміру за­ро­біт­ної плати на купівлю продуктів харчуван­ня і пред­метів першої потреби у святкові дні;

–      дострокове зняття раніше накладеного стяг­нен­ня.

Засуджені, що доказали своє виправлення зразковою по­ведінкою і чесним від­но­шенням до пра­ці, мо­жуть бути у вста­новленому законом по­рядку пред­став­лені до умовно-дострокового звіль­нен­ня або за­мі­ни невідбутої частини по­каран­ня більш м’я­ким по­каранням.

Стаття 67. Міри стягнень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі.

За порушення вимог режиму відбування покарання до за­суд­­же­них можуть застосовуватись слідуючі мі­ри стя­гнен­ня:

–      попередження або догана;

–      позачергове чергування по прибиранню при­мі­щень і території місця позбавлення волі;

–      позбавлення права на одержання чергової посил­ки або передачі і заборона на строк до одно­го мі­ся­ця купувати про­дукти харчування;

–      скасування покращених умов утриман­ня, перед­ба­чених статтями 38, 39 і 391 цього кодек­су;

–      поміщення засуджених, що утримуються в ус­та­но­вах по виконанню пока­рань, в штрафний ізо­ля­то­р з виводом або без виводу на ро­боту на строк до п’ят­надцяти діб;

–      переведення засуджених, що утримуються в ус­та­но­вах по виконанню пока­рань загального, по­си­ле­но­го та суворо­го режиму, в при­мі­щення камерного ти­­пу на строк до шести місяців.

Виправно-трудовий кодекс України, статті 65, 67

Закон України «Про внесення змін і доповнень...» від 27.07.94

ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗАСУДЖЕНИМ ПОБАЧЕНЬ

Стаття 39. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з рідними.

Засудженим надаються побачення: короткостроко­ві тривалістю до чотирьох годин і довгострокові до трьох діб.

Засудженим один раз на три місяці за наявності тех­нічних можливостей надається право на одні плат­ні телефонні розмови тривалістю п’ят­над­цять хвилин під контролем адміністрації.

Засудженим за їх бажанням дозволяється за­мі­ня­­ти тривалі побачення короткостроковими, а також три­­­­валі та короткострокові – телефонними розмова­ми.

§ 34. Побачення засуджених з родичами і іншими особами.

1. Засудженим згідно з нормами, встановленими Ви­прав­но-трудовим кодексом України, надаються ко­роткострокові і тривалі побачення.

Побачення із засудженими, які тримаються у різ­них виправно-трудових установах, не дозволяються.

2. Короткострокові побачення надаються з рід­ни­ми та іншими особами в присутності представни­ків адміністрації виправно-трудових установ. З ін­ши­ми особами побачення надаються тільки у тих ви­падках, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.

У разі відмови у наданні побачень на заяві засуд­же­ного або особи, яка бажає з ним зустрітися, робить­ся відмітка про причини відмови.

За бажанням засудженого побачення може бути за­мінено правом міжміської телефонної розмови під кон­тролем адміністрації за наявністю технічної мож­­ливості.

Особам, засудженим до позбавлення волі у виправно-трудових колоніях загального режиму два тривалих побачення замінюється на шість короткострокових. Начальник виправно-трудової установи у винятко­вому випадку з метою виховання може надати корот­кострокове побачення рідним і засудженим, яко­го утримують у приміщенні камерного типу, штрафному або дисциплінарному ізоляторі.

3. Тривалі побачення надаються з правом спіль­но­­го проживання і тільки з близькими родичами, ко­­ло яких встановлене Виправно-трудовим кодексом України.

4. Адміністрація виправно-трудової установи, як пра­вило, звільнює засуджених від роботи на період три­валих побачень з наступним або попереднім від­пра­цюванням цього часу.

5. У разі епідемії, стихійного лиха або інших над­звичайних обставин, що перешкоджають нормаль­ній діяльності виправно-трудових установ, поба­чення можуть бути тимчасово відмінені.

6. Поєднання побачень або роз’єднання одного по­бачення на декілька періодів не дозволяється.

§ 35. Порядок надання і проведення побачень та телефонних розмов.

1. Дозвіл на побачення надається начальником ви­правно-трудової установи або особою, яка його за­міщає, згідно заяви засудженого або особи, яка прибула на побачення. Документами, які засвід­чу­ють особу, що прибула на побачення, а також її родин­ні зв’язки, можуть бути паспорти, посвідчення осо­би, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.

2. Особи, які прибули на побачення, приймаються начальником установи або його заступником, началь­ником загону або черговим помічником начальни­ка установи. Вони інформуються про поведінку за­судженого і попереджуються про обов’язкове дотри­мання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинен­ня побачень, якщо буде виявлено порушення цих правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання у виправно-трудових установах, зда­ються на збереження контролеру по проведенню по­бачень під розпис у спеціальному журналі (до­да­ток 2).

При наявності достатніх підстав вбачати, що особа, яка прибула на побачення, умисно передає засудженому предмети, вироби та речовини, збереження яких в умовах місць позбавлення волі заборонено, або одержує від засудженого нелегальним шля­хом заборонені речі, начальник виправно-трудової установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки у випадку й згоди на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, встановленому цими Правилами. У випадку виявлення замаскованих від огляду заборо­нених предметів і виявлення особи, яка намагалась передати їх засудженому, вступають в дію прави­ла законів про адміністративні правопорушення.

Якщо особа, яка прибула на побачення, від­мо­вить­ся від огляду речей і одягу, тривале побачення із засудженим їй не дозволяється, але може бути нада­не короткострокове побачення у випадку, коли засуд­жений на це має право.

3. Побачення засудженому дозволяється не біль­ше як з двома дорослими особами, разом з якими мо­жуть бути неповнолітні діти засудженого.

4. Тривалість побачень встановлюється адміні­стра­цією виправно-трудових установ. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати мен­ше двох годин, а тривалі – менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які зна­ходяться на побаченні.

5. На побачення засуджені повинні прибувати в охай­ному вигляді. На період тривалих побачень вида­ється одяг, білизна і взуття зі змінного фонду, який постійно зберігається у контролера по проведен­ню побачень, або одяг цивільного зразку, який при­несли рідні. Засуджені до і після побачень під­ля­га­ють повному обшуку. Їм надається можливість про­носити в кімнати тривалих побачень туалетні і курильні речі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7