Звичайно складною вважається ситуація, коли вся потрібна користувачу інформація зберігалася на жорсткому диску С. При цьому потрібно проводити цілий комплекс заходів щодо повернення того, що зникло.

Як відомо будь-якому користувачу (хоча хай Ви і не новачок): ніколи не можна намагатися самостійно одержати всі втрачені файли. Ви можете або порушити якісь мікросхеми в комп'ютері, в самому вінчестері, або просто щось зробити так, після чого вже ніякий фахівець не зможе Вам чим-небудь допомогти.

Не можна що-небудь записувати на вінчестер. Якщо ж Ви жадаєте одержати втрачену інформацію, то не можна навіть включати комп'ютер. Коли ж Ви зібралися усілякими способами виправити ситуацію з втратою інформації на Вашому жорсткому диску - майте зважати на: при незнанні реальної проблеми втрати даних і використанні найпростіших програм операційної системи (CHKDSK або SCANDISK) або утиліт, яких зараз водиться дуже велика кількість, велика небезпека провести перезапис інформації на вашому вінчестері і зробити повернення Ваших даних просто неможливо. Звичайно комп'ютер при подібних діях збирає шматки файлів і директорій, які йому видно і переписує у вільні сектори носія, які не є насправді вільними. Вони невидимі для Вашої операційної системи. Це і є ваші зниклі файли. Тому слід бути обережним. Також не можна проводити будь-які фізичні втручання у Ваш комп'ютер, а тим більше - жорсткий диск.

Відновлення даних жорсткого диска: що робити в критичній ситуації

Іноді буває, що вінчестер працює, але файли, що знаходяться на ньому, недоступні. У подібних ситуаціях звичайно з'ясовують ступінь руйнування системної області і виключаючи будь-які деструктивні способи (виключаючи будь-який перезапис інформації на жорсткому диску, про що ми сказали вище), відновити що-небудь. Часто, в таких випадках характерно чути своєрідний звук, витікаючий з системного блоку Вашого комп'ютера: специфічне постукування, іноді дзижчання.

Безумовно, нині існує безліч програм, що дозволяють виконувати відновлення даних жорсткого диска, проте ж, більшість з них припускає, що пристрій функціонує нормально, без проблем. Тобто, поломок при цьому не спостерігається. Інформація тут була загублена через помилку людини. Тому ці програми працюють з даними користувача, відновлюють структури директорій і зниклі невідомо куди файли.

Але якщо не працює сам вінчестер? Існують проблеми, які не можна вирішити за допомогою цих програм. Та і не тільки не можна вирішувати, а просто не рекомендується діяти такими методами.

Екземпляром для розгляду подібних проблем може служити вищезгаданий приклад з дзижчанням і стукотом електронного носія. Він говорить про те, що, швидше за все, відбувся вихід з ладу однієї з магнітних головок вінчестера. І тепер будь-які процедури читання і запису інформації можуть привести до просто необоротних наслідків і навіть повної втрати інформації.

Єдине, що залишається - це або швидше викликати фахівця (людину, що займається поверненням інформації на жорсткому диску), або відвезти Ваш вінчестер в спеціалізований центр відновлення даних.

4.1 Відновлення даних жорсткого диска

Втрата інформації в сьогодення означає те, що вартість її може перевищувати вартість всього комп'ютера.

А вже про години, дні і роки клопіткої праці, безсонних ночей і голодних днів навіть не заїкатимемося.

Скажімо, що повернення файлів користувача неможливе при деяких фізичних і хімічних діях на Ваш вінчестер. Проте, у випадку, яких-небудь інших логічних проблем - повернення повинно допомогти. Ненавмисне або спеціальне форматування теж може привести до втрат даних. Відновлення даних жорсткого диска - за своєю суттю, це система всіх заходів і дій, яка направлена на прочитування інформації з Вашого вінчестера і перенесення її на інший електронний носій.

У принципі, відновлення даних жорсткого диска зводиться до копіювання файлів з Вашого несправного вінчестера на робочий по секторах. Проте ж, щоб коректно прочитати невидимий для операційної системи сектор, необхідно підбирати такий режим копіювання, який буде індивідуальним для кожного конкретного носія інформації.

5. Альтернативні носії інформації

Група вчених з Університету Берліна разом із колегами з Університету Технологій і Економіки в Будапешті, а також італійськими спеціалістами з Політехнічного Університету Рима найшли спосіб записати 500 Гб інформації на стандартний HD DVD або Blue-ray диск ємністю з звичайний DVD.

Нова технологія запису заснована на методі мікроголографії (з використанням наноструктур диска), і на відміну від звичайного лазерного запису CD і DVD, дозволяє створювати тривимірні голографічні сітки, за допомогою яких проводиться запис і читання даних на фізичну структуру диска. Швидкість запису на представлених прототипах дисків складає до 50 Мбіт/секунду.

"Застосовуючи техніку мультиплексування довжини хвилі до багатошарової структури дисків, можна досягти високої щільності збереження - повідомила професор Сюзана Орлік німецькому сайту Pressetext. Прототип 500 Гб містить 50 шарів інформації. Також у технології досить потенціалу для запису одного терабайта (1 Тб) даних."

Поки технологія не одержала практичного застосування, але вчені не втрачають ентузіазму і прагнуть зацікавити своєю розробкою крупних виробників носіїв.

5.1 Твердотільні накопичувачі

Напевно багато хто з вас втрачав інформацію в результаті виходу з ладу або збоїв в роботі жорсткого диска. Вінчестер - це дамокл-меч, що висить над головою кожного користувача, справжній сплав механіки і електроніки, що складається з пластин, що обертаються з величезною швидкістю, головок читання-запису, мікросхем і важкого металевого корпусу, що переміщаються з одного боку в інший. Там, де є рухомі частини, завжди існує ризик їх несподіваного виходу з ладу, і часто уникнути цього неможливо. Якщо говорити про альтернативні накопичувачі, які здатні замінити собою звичні жорсткі диски, то найбільший інтерес тут представляють пристрої Solid State Drive (SSD).

Незабаром такі накопичувачі конкуруватимуть з жорсткими дисками Існують два типу твердотільних накопичувачів: у одному використовується флэш-пам'ять, в другом - SDRAM. Пристрої на основі динамічної пам'яті помітно швидше за традиційні вінчестери, але для зберігання інформації їм потрібне постійне забезпечення електроенергією. Якщо відбудеться перебій в живленні, то всі записані дані будуть безповоротно загублені. Ціна подібних SSD досить висока, а об'єм обмежується встановлюваними модулями пам'яті. Один з продуктів цього класу - Gigabyte i-RAM - був розглянутий на сторінках журналу («Домашній ПК» № 3, 2006), але пристрій навряд чи можна сприймати як заміну вінчестера, воно швидше доповнення до дискової підсистеми.

Привабливішими в даному відношенні є накопичувачі на основі незалежної флэш-пам'яті. З продуктами на її основі, до речі, ми стикаємося вже досить давно. Чіпи флэш-пам'яті є у складі USB-накопичувачів, медіаплеєрів, мобільних телефонів, КПК і інших портативних пристроїв. Тепер же флэш-пам'ять починає активно використовуватися в накопичувачах для ноутбуків і настільних систем, замінюючи магнітні пластини. Хоча слово «тепер» не зовсім точне передає суть і означає лише те, що тільки зараз ця технологія вийшла на споживчий ринок.

Пристрій твердотільних накопичувачів набагато простіший, ніж у HDD Попередник твердотільного вінчестера представлений ще в далекому 1980 році компанією Santa Clara Systems. Продукт, названий BatRam, був 1-мегабітним кластером, що складається з чіпів DIP RAM. Він мав спеціальний контроллер, що емулює роботу вінчестера, завдяки чому комп'ютер розпізнавав BatRam, як звичайний жорсткий диск. У 1984 році співробітником компанії Toshiba доктором Фуджіо Масуока (Fujio Masuoka) була винайдена флэш-пам'ять (обидва варіанти NAND і NOR). Перший комерційний чіп NOR-флэш-пам'яті представила компанія Intel в 1988 році. Через рік Samsung і Toshiba вивели на ринок дешевший різновид незалежної пам'яті, в якій застосовувалася флеш-технологія NAND.

Перші твердотільні вінчестери на основі NAND-флэш-пам'яті, представлені у формфакторі 2,5 і 3,5 дюйма, з'явилися в 1995 році. Спочатку виробництвом таких накопичувачів займалася Msystems, до якої потім приєднався ряд інших фірм, таких як Adtron, Bitmicro Net-works і Memtech. У минулому столітті із-за своєї надхмарної ціни твердотільні вінчестери використовувалися лише у військовій і аерокосмічній індустрії, а також інших сферах, де була потрібна стійкість устаткування до вібрації, ударів і критичних температур, а його вартість великого значення не мала. Тепер же ціна мікросхем флэш-пам'яті значно впала, і накопичувачі SSD починають поступово освоювати масовий споживчий ринок.

Вже доступні твердотільні накопичувачі з ATA і SATA-інтерфейсами Підвищена стійкість до вібрації, ударів і екстремальних температур - це, звичайно, добре, але часто некритично для користувача ПК. Що ж ще може нам запропонувати твердотільний накопичувач? Перш за все відзначимо, що середній час доступу до даних у SSD на два порядки менше, ніж у традиційних жорстких дисків (0,05-0,1 мс проти 5-15 мс). Звертає на себе увагу і стабільно висока швидкість передачі даних, чим не можуть похвалитися звичайні вінчестери. Залежно від місця розташування інформації на магнітній пластині міняється і швидкодія HDD: чим ближче дані до внутрішнього радіусу диска, тим повільніше виконуватиметься прочитування і запис. З SSD таких проблем немає. Що стосується продуктивності, для сучасних твердотільних накопичувачів швидкість читання складає 60-80 МBps, записи - 40-60 МBps. Результати дуже хороші.

Термін служби твердотільних вінчестерів споживчого рівня в середньому складає близько 10 років. Хоча виробники в специфікаціях жорстких дисків для серверів і указують час напрацювання на відмову в межах 1,5 млн. годин (171 рік), а у накопичувачів для настільних систем - 500 тис. годинника (57 років), але це теоретичний показник, що не відображає реального стану речей. Статистика свідчить: середній термін життя сучасного вінчестера в кращому разі складає 5-6 років, так що SSD в цьому плані повинен бути надійніше.

Подібні SDD можуть використовуватися в ноутбуках, UMPC і інших портативних пристроях

Важливою перевагою є відсутність механічних частин в твердотільному накопичувачі, що автоматично виключає шум і вібрацію під час роботи - одвічний головний біль для багатьох користувачів HDD. Відзначимо і нижчий рівень енергоспоживання твердотільних вінчестерів. Для настільних ПК це не так актуально, а ось використання SSD в ноутбуках, UMPC і іншій портативній техніці дозволить збільшити час їх автономної роботи. Деякі виробники мобільних пристроїв вже пропонують моделі з такими накопичувачами або роблять опціональною можливість замінити вінчестер на SSD.

Переваг, звичайно, множина, але є і зворотний бік медалі. Основним недоліком SSD на даний момент є його вартість. За кожен гігабайт в SSD-накопичувачі доведеться платити від 10 доларів. Безумовно, ціни поступово знижуються, але не так швидко, як хотілося б. Якщо говорити про максимальний об'єм, то тут традиційні вінчестери поки безперечні лідери. Виробники тільки готуються представити моделі твердотільних накопичувачів об'ємом 256 (компанія PNY - почало 2008 роки) і 512 GB (компанія STEC - 3 квартал цього року), а ось жорсткі диски вже підкорили рубіж в 1 ТБ.

Чималою проблемою є і кількість циклів запису в твердотільних вінчестерах. Воно обмежене, і обмежено досить серйозно: в середньому - 100-300 тис. циклів запису, хоча існують варіанти пристроїв, здатні витримати від 1 до 5 млн. таких циклів, але знову-таки за ціною ці накопичувачі будуть поки недоступні багатьом користувачам.

На даний момент об'єм твердотільних накопичувачів менший, ніж у HDD.

Прогрес не стоїть на місці, і рано чи пізно SSD-накопичувачі позбавляться своїх «дитячих хвороб», став серйозною загрозою HDD. З іншого боку, технології магнітного запису теж продовжують розвиватися не меншими темпами. Обидві розробки мають власні плюси і мінуси. Останні у випадку з SSD з часом зійдуть нанівець, але питання: скільки років для цього повинно минути? Коли ми зможемо насолоджуватися високою надійністю і великою швидкістю функціонування накопичувачів в наших домашніх ПК? Через три роки, чотири, п'ять? Це довго, але зневірятися не варто, оскільки існує і альтернатива - гібридні накопичувачі (HHD - Hybrid Hard Drive). Подібні пристрої, можливо, стануть тією самою золотою серединою, що знаходиться на стику двох технологій і об'єднуючою їх переваги.

HHD - це по суті традиційний вінчестер, але з невеликим доопрацюванням у вигляді буфера обміну, що складається з флэш-пам'яті об'ємом від 128 МВ. Буфер такої місткості дозволяє зберігати в ньому найбільш часто використовувані дані, зайвий раз не звертаючись до пластин, тим самим знижуючи навантаження на механіку жорсткого диска. Проте на даний момент ефективно задіювати встановлену флэш-пам'ять можна лише в Windows Vista, технології ReadyDrive, що володіє. У результаті маємо знижений рівень шуму, швидкий запуск операційної системи і додатків, зменшене енергоспоживання і, вірогідно, прийнятну ціну готового виробу.

У гібридних HDD встановлені чіпи флэш-пам'яті досить великого об'єму Перший серійний HHD-накопичувач на початку 2007 року був представлений компанією Samsung. Ці гібридні вінчестери серії MH80, виконані у формфакторі 2,5 дюйма, мають об'єм від 80 до 160 GB основної пам'яті і 128-256 MB флэш-пам'яті. Про свої плани по виробництву гібридних накопичувачів також заявили компанії Seagate і Hitachi.

Еволюційний розвиток найбільш консервативної частини персонального комп'ютера набуває характеру революційного. Спочатку старий добрий вінчестер обзавівся флеш-пам'яттю, а з часом і остаточно позбудеться магнітних пластин. Можливо, років так через десять молоде покоління користувачів ПК згадуватиме про HDD так само, як ми сьогодні згадуємо про 5-дюймові дисководи.

Висновок

Накопичувачі на жорстких дисках - це пристрої зовнішньої пам'яті, які дозволяють, на відміну від оперативної, зберігати інформацію тривалий час. Свою назву такі накопичувачі отримали завдяки пакету з жорсткими дисковими пластинами, їх також часто називають вінчестерами. Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) містять всередині металевого корпусу декілька, нанизаних на одну вісь жорстко закріплених металічних або керамічних пластин, покритих магнітним покриттям. Корпус захищає дисковод від зовнішніх впливів (пилу, електромагнітних полів).

Дискові пластини, зібрані в пакет, обертаються на дуже високій швидкості 4500 - 12000 об/хв. Над їх поверхнею “літають” головки запису-зчитування. При обертанні дисків інформація, записується в межах концентричних кіл на поверхні дисків, які називаються доріжками або треками. Треки всіх пластин логічно об'єднуються в циліндри.

Окрім даних на диски записується також службова інформація. Простір дискової пам'яті, не зайнятий службовою інформацією, складає неформатовану ємність диска (formatless). Ємність дискових носіїв, яка враховує службові дані, складає форматовану ємність диска (formated). Природно, що перша буде завжди більша другої.

Кожна доріжка поверхні розбивається на окремі рівні по об'єму сектори, в які і записуються дані. Для структурування записів файлів на поверхні диска вводиться таке поняття як кластер. Кластер являє собою об'єднання з декількох секторів. Файли даних зазвичай розташовуються в декількох кластерах диска. Якщо файл не повністю займає завершуючий кластер, то ті сектори, які лишились незаписаними, ніби втрачаються, випадаючи з дискового простору.

Дисководи різних типів відрізняються не тільки характеристиками швидкодії і ємності, але й лінійними розмірами. Розміри НЖМД визначаються його форм-факторами. Від форм-фактора залежить, в корпусі якого системного блоку можна розмістити той чи інший дисковод. Бувають дисководи з горизонтальними розмірами 1,8; 2,5; 3,5 дюйми. Вінчестери з повною висотою (full height) мають розмір по висоті 3,25 дюйма, з половинною висотою (half height) - 1,63 дюйма, а низькопрофільні (low-profile) - 1 дюйм.

До основних параметрів жорстких дисків відносять ємність і продуктивність. Ємність дисків залежить від технології їх виготовлення. Зараз більшість виробників жорстких дисків використовують винайдену компанією ІВМ технологію з використанням гігантського магніторезистивного ефекту (GRM - Giant Magnetic Resistance). Теоретична межа ємності однієї пластини, виконаної за цією технологією, складає порядку 20 Гбайт. На теперішній час досягнуто технологічного рівня 6,4 Гбайт на пластину, але розвиток продовжується.

З іншої сторони, продуктивність жорстких дисків менше залежить від технології їх виготовлення. Сьогодні всі жорсткі диски мають дуже високий показник швидкості внутрішньої передачі даних (до 30 - 60 Мбайт/с), і тому їх продуктивність в першу чергу залежить від характеристик інтерфейсу, за допомогою якого вони зв'язані з материнською платою. В залежності від типу інтерфейсу діапазон значень може бути досить широким: від декількох Мбайт/с до 13 - 16 Мбайт/с для інтерфейсів типу EIDE; до 80 Мбайт/с і більше для найбільш сучасних інтерфейсів типу ІЕЕЕ 1394.

Окрім швидкості передачі даних з продуктивністю диска напряму пов'язаний параметр середнього часу доступу. Він визначає інтервал часу, необхідний для пошуку потрібних даних, і залежить від швидкості обертання диска. Для дисків, які обертаються з частотою 5400 об/хв, середній час доступу складає 9 -10 мкс, для дисків з частотою 7200 об/хв - 7 - 8 мкс. Вироби більш високого рівня забезпечують середній час доступу до даних 5 - 6 мкс.

Список використаної літератури

1. Дитяча енциклопедія “Ученые - школьнику”.1991. - 314 с.

2. Журнал “CHIP”. - 2008. - №2. - 146 с.

3. Журнал “Hi-Tech”. - 2007. - №24. - 130 с.

4. Журнал “PC WORD. UKRAINE”. - 2007. - №1-2. - 112 с.

5. Журнал “Компьютерное обозрения”. - 2007. - №9. - 80 с.

6. Симонович С.В., Євсєєв Г.А., Мураховський В. І. “Полное руководство для начинающих в вопросах и ответах” -- АСТ-ПРЕСС, 2002. - 418 с.

7. Тимофєєв А.В. “Информатика и компьютерный интеллект”.-- М.: Педагогіка, 1998. - 386 с.

8. http://01.kiev.ua/informatika-istoriya-rozvitky-informaciinih-tehnologii/

9. http://www.school.keldish.ru

10. http://www.epochtimes.ru/content/view/16919/5/

11. http://works.tarefer.ru/30/100034/index.html

12. http://device.com.ru/material/hdd_2.shtml

Страницы: 1, 2, 3, 4