озділ InputDeviceЦей розділ показує, які типи клавіатури та “миші' використовуються: Section "InputDevice"Identifier "Keyboard0"Driver "keyboard"Option"XkbRules""xfree86"Option"XkbModel""pc102"Option"XkbLayout""ru"EndSectionSection "InputDevice"Identifier "Mouse0"Driver "mouse"Option "Protocol" "PS/2"Option "Device" "/dev/psaux"Option "ZAxisMapping" "4 5"Option "Emulate3Buttons" "yes"EndSectionSection "InputDevice"Identifier"Mouse1"Driver"mouse"Option"Device""/dev/input/mice"Option"Protocol""IMPS/2"Option"Emulate3Buttons""no"Option"ZAxisMapping""4 5"EndSectionЯкщо в комп'ютері має використовуватись тип клавіатури розкладкою US (США), тоді необхідно записати: Option"XkbModel""us"А якщо використовується розкладка клавіатури іншої країни, тоді має бути: Option"XkbModel""pc102"Про підтримку російської розкладки клавіатури свідчить рядок: Option"XkbLayout""ru"В даному випадку використовується два типи “миші”:- із протоколом PS/2 і можливістю емуляції трикнопкової “миші”;- із протоколом IMPS/2 і без емуляції трикнопкової “миші”. Розділ MonitorЦей розділ містить такі дані: ідентифікатор монітора, назву фірми-виробника, найменування моделі та діапазони частот горизонтальної та вертикальної розгортки: Section "Monitor"Identifier "Monitor0"VendorName "Monitor Vendor"ModelName "Monitor Model"HorizSync 30-61VertRefresh 50-120Option "dpms"EndSectionРозділ Device Цей розділ містить відомості про чіпсет відеокарти, драйвер для її підтримки, параметри настроювання частоти тактового генератора та інші важливі опції: Section "Device"Identifier "S3 Savage4"Driver "savage"VendorName "S3 Savage4"BoardName "S3 Savage4"EndSectionРозділ Screen В цьому розділі описуються ідентифікатор екрана, назва відеокарти, тип монітора, параметри передачі кольорів, роздільна здатність екрана: Section "Screen"Identifier "Screen0"Device "S3 Savage4"Monitor "Monitor0"DefaultDepth16Subsection "Display"Depth 16Modes "800x600" "640x480" EndSubsectionEndSectionВ даному випадку надаються режим глибини кольорів High Color (DefaultDept 16) за замовчуванням та два варіанти роздільної здатності екрана (800?600 і 640?480). Монтування файлових систем Linux підтримує багато різних файлових систем. Зрозуміло, що в першу чергу підтримується власна файлова система ext2 (або її покращений варіант - ext3). Інші файлові системи необхідно спочатку підключити (змонтувати). Точніше кажучи, підключаються пристрої, на яких містяться відповідні файлові системи: вінчестери, гнучкі диски, компакт-диски. З однієї сторони, такий підхід, звичайно, дещо незручний, особливо це стосується дискет. Однак, ми маємо можливість в межах однієї операційної системи легко переходити від одної файлової системи до іншої. До речі, у Windows такої можливості немає. Власна файлова система ext2 (ext3) монтується до кореневого каталога / ще під час інсталяції Linux. Інші файлові системи із необхідністю монтуються до каталога /mount за допомогою команди mount: mount [-t type] [-o options] device mount-point де device - пристрій, на якому знаходиться підключувана файлова система; mount-point - точка монтування; type - тип файлової системи (необов'язково); options - додаткові опції файлової системи (необов'язково). Якщо файлова система знаходиться на дискеті, тоді іменем пристрою буде fd0 або fd1. Якщо ж підключається компакт-диск, то іменем прстрою найчастіше може бути cdrom або cd0. Дещо складніше правильно записати ім'я пристрою при монтуванні вінчестерів. Як відомо, на вінчестері є розділи. У Windows такі розділи називаються логічними дисками і їм присвоюються букви латинського алфавіту. В Linux такого поділу на диски немає. Кожний розділ - це самостійний пристрій, що має своє стандартизоване ім'я. Це ім'я формується таким чином: перші дві букви - це hd, що, очевидно, означає hard disk. Наступною йде одна із чотирьох букв латинського алфавіту (a,b,c,d). Буква “a” присвоююється вінчестеру, який підключений як Primary Master, “b” - Primary Slave, “c” - Secondary Master, “d” - Secondary Slave. Таким чином, повна назва вінчестера, який підключений як Primary Master буде hda. Далі нумеруються розділи на вінчестері. Primary-розділів на жорсткому диску може бути всього чотири. Їм відповідають чотири можливих записи в Master Boot Record (MBR), а також номери з 1-го по 4-ий. Тобто, ці розділи маркуються в Linux як пристрої hda1-hda4. А якщо дисків буде більше, то вони будуть розташовані в extended-розділі і нумеруватись за порядком їх розташування, починаючи із hda5. Точка монтування - це підкаталог каталога /mount, до якого монтується пристрій із файловою системою. Цей підкаталог має бути створено ще до початку монтування; його назва може бути довільною. В команді mount можна вказати конкретний тип підключуваної файлової системи: dos - файлова система FAT16 (операційної системи MSDOS); vfat - файлова система VFAT (операційної системи Windows 95); ntfs - файлова система NTFS (операційної системи Windows NT/2000/XP) Можливі значення додаткових опцій команди mount наведені в Табл.6.1. Таблиця 6.1 - Додаткові опції команди mount|
Опція | Опис опції | | 1. - f 2. - v 3. - r 4. - w 5. - a | 1. Імітація підключення файлової системи 2. Детальний звіт про процес монтування 3. Монтування із доступом тільки для читання 4. Монтування із доступом для читання і запису 5. Монтуються всі файлові системи, які перераховані у файлі /etc/fstab | | |
Монтування є досить відповідальною системною операцією, тому вона дозволена лише суперкористовачу. Наприклад, якщо необхідно до каталогу /mnt/windows підключити розділ С операційної системи Windows 95, тоді необхідно виконати команду mount в такому форматі: mount - t vfat /dev/hda5 /mnt/windows. А якщо необхідно до каталогу /mnt/floppy підключити дискету, тоді можна виконати команду mount таким чином: mount /dev/fd0 /mnt/floppy. Інформація про всі змонтовані файлові системи зберігається в системному файлі /etc/fstab. Перед початком монтування нової файлової системи рекомендується переглянути раніше підключені файлові системи за допомогою команди df. Ця команда дає багато корисної додаткової інформації, зокрема обсяг вільного і зайнятого дискового простору. Якщо потреба у деякій файловій системі відпала, тоді її можна відключити (розмонтувати) за допомогою команди umount, яка має два варіанти: umount device, або umount mount-point. Наприклад, демонтувати дискету можна таким чином: umount /dev/fd0, або umount /mnt/floppy. Монтувати файлові системи можна не тільки в текстовому режимі роботи ОС за допомогою команди mount. В графічному режимі дуже зручно виконувати цю операцію, використовуючи панель керування (Control Panel) в робочому столі KDE, або спеціальну програму адміністрування linuxconf в робочому столі GNOME. Додання нових користувачів і нових групОсновним файлом при налагоджені і конфігуруванні облікових записів користувачів є файл /etc/passwd. Це звичайний текстовий файл в форматі ASCII, який містить інформацію про кожного користувача в окремому рядку в таких семи полях, розділених двокрапкою: поле 1 - ім?я користувача; поле 2 - пароль користувача (символ Х означає, що пароль у зашифрованому вигляді зберігається у спеціальному файлі /etc/shadow); поле 3 - ідентифікатор користувача (User ID - UID); поле 4 - ідентифікатор групи (Group ID - GID); поле 5 - коментар; поле 6 - робочий каталог користувача; поле 7 - використана оболонка за замовчуванням; Приклад 1. user1: X: 501: 500: OpenLinux User: /home/user: /bin/bashОблікові записи нових корстувачів, крім паролів, можуть бути подані шляхом безпосереднього редагування файла /etc/passwd, проте дещо зручніше використати спеціальну утиліту useradd. Загальний формат цієї утиліти містить багато різноманітних опцій, але на практиці достатньо використовувати тільки основні з них: useradd [-g group] [-d home_dir] [-s shell] [-p password] name,де group - ідентифікатор групи; home_dir - робочий каталог користувача; shell - імя текстової оболонки, яка використовується за замовчуванням; password - пароль користувача; name - ідентифікатор користувача. Приклад 2. Для того, щоб в файлі /etc/passwd з?явився новий запис про користувача user, який збігається з наведеним записом в прикладі 1, необхідно викорстати утиліту useradd з такими опціями: useradd - g 500 - d /home/user1 - s /bin/bash - p lab331 user1Вилучити обліковий запис про користувача можна за допомогою утиліти userdel. Ця утиліта також має декілька опцій. В мінімальному варіанті для видалення облікового запису про користувача user1 досить записати в командному рядку: userdel user1Якщо потрібно вилучити і робочий каталог цього користувача, тоді треба вказати опцію r: userdel - r /home/user1Для створення нового облікового запису групи користувачів, використовується утиліта groupadd, яка має такий формат: groupadd - g group nameде group - ідентифікатор групи; name - ідентифікатор користувача; Приклад 3. Для створення нової групи 502 і включення в неї користувача user2 необхідно записати в командному рядку: groupadd - g 502 user2Один користувач може входити до складу кількох груп. Рекомендується створювати спочатку нову групу, а лише потім додавати до неї нових користувачів командою useradd. Приклад 4. Добавимо в нову групу 502 ще одного користувача user3: useradd - d /home/user3 - p lab331 - g 502 user3Облікові записи про групи зберігаються в конфігураційному файлі /etc/group. Кожний рядок цього файла містить інформацію про одну групу у вигляді таких чотирьох полів, які розділено двокрапкою: поле 1 - ім?я групи; поле 2 - пароль користувача (зазвичай містить символ Х або порожнє місце); поле 3 - ідентифікатор групи (GID); поле 4 - список користувачів, що належать даній групі. Приклад 5. Після виконання попередніх команд з прикладів 3 і 4 останній рядок файла /etc/group матиме вигляд: users:: 502: user2, user3Для виведення користувача із будь-якої групи потрібно в файлі /etc/group вказати його ім?я із списку користувачів даної групи. Варто зазначити, що робочі столи KDE і GNOME мають власні можливості щодо додання нових користувачів та груп. В графічному режимі ці операції виконуються швидше і не вимагають знання опцій розглянутих раніше команд. Ущільнення і архівування файлівУщільнення файлів - це операція над файлами для отримання копій файлів, які займають менший розмір в порівнянні із початковими файлами. Всі методи ущільнення даних можна розділити на два класи:- з втратою інформації;- без втрати інформації. Ущільнення даних з втратою інформації (5-20%) застосовується для аудіо - та відеофайлів. Їх можна ущільнити в 10-15 разів (музика) або в 20-30 разів (фото - та відеоматеріали). Прикладом алгоритмів такого класу можуть служити алгоритми JPEG, MPEG. Ущільнення даних без втрати інформації використовується для текстових та програмних файлів. Зрозуміло, що ступінь ущільнення таких файлів набагато менша (1,5-3 рази), однак є гарантія повного збереження початкової інформації. Такі методи базуються на вилученні природної надлишковості даних. До найбільш відомих алгоритмів такого класу відносяться: алгоритм Хафмана (символи, які найчастіше зустрічаються, мають більш короткий код); методи RLE (вилучення фрагментів, які повторюються); алгоритм Zempel-Ziv (дуже складний, зате більш ефективний). В Linux за останнім алгоритмом працює програма gzip. Архівування файлів - це операція над файлами з метою отримання резервних копій файлів для довготривалого зберігання. Найпростіший метод резервного копіювання в Linux - це копіювання на резервний носій даних необхідних файлів чи каталогів за допомогою утиліти tar. Звичайно, файли можна спочатку ущільнити, а потім створити їх резервні копії.
Страницы: 1, 2
|
