readln (Fa4);

writeln('5-oi pereda4i');

readln (Fa5);

writeln('vedit 4ac trivalocti pereda4i');

writeln('persha');

readln(A1);

writeln('dryga');

readln(A2);

writeln('treta');

readln(A3);

writeln('4etverta');

readln(A4);

writeln('5-ta');

readln(A5);

m1:

writeln('vedit kofisient dla korobki v megax ! 1.1....1.3');

readln(kb);

if 1.1>kb then goto m1 ;

if kb>1.3 then Goto m1 ;

writeln(vediti dovgovi4nicnit pidshipnika km);

readln(h);

{__________ ceredna 4actota________________}

Ncr0:=Vcer*U0/(0.377*Rk);

Ncr1:=Vcer*U1/(0.377*Rk);

Ncr2:=Vcer*U2/(0.377*Rk);

Ncr3:=Vcer*U3/(0.377*Rk);

Ncr4:=Vcer*U4/(0.377*Rk);

Ncr5:=Vcer*U5/(0.377*Rk);

{____________4astota obretana kolca __________}

Ni_1:=Ncr1/1;

Ni_2:=Ncr2/2;

Ni_3:=Ncr3/3;

Ni_4:=Ncr4/4;

Ni_5:=Ncr5/5;

{________ Vidnosna 4actota pidshipnika ________}

B0:=Ni_0/1000;

B1:=Ni_1/1000;

B2:=Ni_2/1000;

B3:=Ni_3/1000;

B4:=Ni_4/1000;

B5:=Ni_5/1000;

{_____________ umovne navantagena _____________}

Rni_0:=(1*X*Fr0+Y*Fa0)*kb*1;

Rni_1:=(1*X*Fr1+Y*Fa1)*kb*1;

Rni_2:=(1*X*Fr2+Y*Fa2)*kb*1;

Rni_3:=(1*X*Fr3+Y*Fa3)*kb*1;

Rni_4:=(1*X*Fr4+Y*Fa4)*kb*1;

Rni_5:=(1*X*Fr5+Y*Fa5)*kb*1;

{_________ ekvivalentne navantagena ___________}

Q0:= a0*B0*(sqr(Rni_0)*Rni_0);

Q1:= a1*B1*(sqr(Rni_1)*Rni_1);

Q2:= a2*B2*(sqr(Rni_2)*Rni_2);

Q3:= a3*B3*(sqr(Rni_3)*Rni_3);

Q4:= a4*B4*(sqr(Rni_4)*Rni_4);

Q5:= a5*B5*(sqr(Rni_5)*Rni_5);

Rekv:=exp(1/3+LN( Q0+Q1+Q2+Q3+Q4+Q5));

C:=Rekv*exp(1/3+Ln(60/1E+6*1000*h));

writeln('DANI');

writeln('4astota seredna__0=',Ncr0);

writeln('4astota seredna__1=',Ncr1);

writeln('4astota seredna__2=',Ncr2);

writeln('4astota seredna__3=',Ncr3);

writeln('4astota seredna__4=',Ncr4);

writeln('4astota seredna__5=',Ncr5);

writeln('4astota obertana kolca__0=',Ni_0);

writeln('4astota obertana kolca__1=',Ni_1);

writeln('4astota obertana kolca__2=',Ni_2);

writeln('4astota obertana kolca__3=',Ni_3);

writeln('4astota obertana kolca__4=',Ni_4);

writeln('4astota obertana kolca__5=',Ni_5);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __0=',B0);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __1=',B1);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __2=',B2);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __3=',B3);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __4=',B4);

writeln('Vidnosna 4actota pidshipnika __5=',B5);

writeln('umovne navantagena__0=',Rni_0,' H');

writeln('umovne navantagena__1=',Rni_1,' H');

writeln('umovne navantagena__2=',Rni_2,' H');

writeln('umovne navantagena__3=',Rni_3,' H');

writeln('umovne navantagena__4=',Rni_4,' H');

writeln('umovne navantagena__5=',Rni_5,' H');

writeln('ekvivalentne navantagena=',Rekv,' H');

writeln('Dinami4ne navantagenna=',c,'H');

readln;

end.

Перевірка програми показана на рисунку Рис.4

Рис.4 Розрахунок в програмі Pascal 7.0

2 РОЗРОБИТИ ПРОГРАМУ ДЛЯ РОЗВЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРАЇЧНИХ РІВНЯНЬ

2.1 Теоретичні відомості

Рішення систем лінійних рівнянь алгебри методом Гауса

Розглянемо тепер прямокутну матрицю

що має m рядків і n стовпців. Її називають матриця розміром m на n. А(mхn). Виділимо в цій матриці довільні до рядків і до стовпців. Вони утворюють квадратну матрицю B(kхk)

Цей простий процес називається простій підстановкою. Таким чином, процес рішення системи лінійних рівнянь алгебри по методу Гауса складається з двох етапів. Перший етап (прямий хід методу) - система приводиться до трикутного вигляду. Другий етап (зворотний хід) - невідомі визначаються послідовно, починаючи з останнього невідомого і кінчаючи першим. Аналогічно, цю ідею послідовного виключення можна застосувати і у разі матриці А(mxm) розміру більше 3х3.

Без обмеження спільності можна вважати, що в наший системі провідний елемент a110 першого кроку (інакше просто переставимо рівняння). На першому кроці ми просто виключимо х1 зі всіх рівнянь, починаючи з другого, для чого з другого рівняння почленно віднімемо перше, помножене на а21/а11, з третього почленно віднімемо перше, помножене на а31/а11 і т.д.. Тоді система заміниться еквівалентною системою:

Коефіцієнти при невідомих і вільні члени в останніх m-1 рівняннях системи, визначаються формулами:

Таким чином, на першому кроці знищуються всі коефіцієнти, лежачі під першим провідним елементом a110 На другому кроці знищуються елементи, лежачі під другим провідним елементом а22(1) (якщо a22(1) 0)

Продовжуючи цей процес і далі, ми, нарешті, на (m-1) кроці приведемо початкову систему до трикутної системи.

Матриця цієї системи має вигляд

На цьому прямий хід методу Гауса закінчується. Другий етап - зворотний хід, полягає в рішенні трикутної системи. З останнього рівняння знаходимо xm. По знайденому xm з (m-1) рівняння знаходимо xm-1. Потім по xm-1 і xm з (m-2) рівняння знаходимо xm-2. Процес продовжуємо, поки не знайдемо x1 з першого рівняння. Якщо у нас число рівнянь менше числа невідомих, то ми прийдемо не до трикутної системи, а до ступінчастої.

оскільки прямий хід методу Гауса урветься, коли рівняння закінчаться, а невідомі ще залишаться. У такому разі в кожному рівнянні системи перенесемо всі члени з невідомими xk+1..,xm у праву частину. Додаючи невідомим xk+1..,xm (званим вільними) довільні значення, отримаємо трикутну систему з якої послідовно знайдемо все решта невідомих (звані базисними). Оскільки довільні значення можна надавати будь-якими способами, система матиме незліченну безліч значень. У рішенні наступного прикладу не виписуватимемо кожну систему, а обмежимося лише перетвореннями над матрицями:

Матриця системи

Розширена матриця системи

2.2 Умова та формалізація задачі Заданна матриця

Задача зводиться до створення масива методом вводу його з клавіватури та обчислення матриці для знаходження коренів рівнянь.

2.3 Складання алгоритму

Рис.5 Складання блок-схеми програми варіант №1

Рис.6 Складання блок-схеми для програми варіант №2

Використаний другий метод ( варіант2) тому що він зручніший в роботі.

В процесі розв'язку поставленої задачі оброблюються дані типу, що наводиться у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Типи даних, що будуть використовуватись при розробці програми

З метою збереження і обробки в пам'яті ЕОМ прийняті системи ідентифікаторів, які подані у таблицях 2.1, 2.2 відповідно до методу розв'язання задачі.

Таблиця 2.2 - Прийнята система ідентифікаторів для програмування за методом Гауса

2.5 Складання програми

Матриця вводиться з файлу

Рис.7 Матриця записана в блокноті

2.6 Програмування на мові Pascal 7.0

Program Gaus;

{by zaveryha91}

Uses Crt;

Const N=5;

Var A:Array[1..N,1..N+1] Of Real;

B:Array[1..N] Of Real;

i,j,k:Integer;

Q:Real;

f:Text;

x,y:byte;

Begin

ClrScr;

Assign(f,'gaus.txt');

Reset(f);

For i:=1 To N Do

Begin

For j:=1 To N+1 Do Read(f,A[i,j]);

ReadLn(f);

End;

Close(f);

For i:=1 To N-1 Do

For j:=N DownTo i+1 Do

Begin

Q:=A[j,i]/A[i,i];

For k:=i To N+1 Do

A[j,k]:=A[j,k]-A[i,k]*Q

End;

For i:=N DownTo 1 Do

Begin

B[i]:=A[i,N+1];

For j:=N DownTo i+1 Do

B[i]:=B[i]-A[i,j]*B[j];

B[i]:=B[i]/A[i,i]

End;

WriteLn(' programa rozraxynky cictem metodom gausa');

WriteLn;

WriteLn('nevidomi');

For i:=1 To N Do

WriteLn('X',i,'=',B[i]:5:3);

WriteLn;

WriteLn('programa rabotaet natncnit ENTER :)');

ReadLn

End.

Перевірка програми показана на рис.8

Рис.8 Перевірка програми

3 РОЗРОБИТИ ПРОГРАМУ ДЛЯ ОБРАХУНКУ ТА ГРАФІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ШВИДКІСНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

3.1 Теоретичні відомості

При покупці автомобіля крім його дизайну і інтер'єру салону майбутнього власника поза сумнівом цікавлять і динамічні якості транспортного засобу, що набуває. Останні багато в чому залежать від технічних характеристик двигуна, встановленого на автомобілі.

Найбільш об'єктивну оцінку динамічних якостей автомобільного двигуна можна отримати при аналізі його зовнішньої швидкісної характеристики.

Зовнішня швидкісна характеристика є залежністю показників роботи двигуна(потужності, моменту, що крутить, коефіцієнта наповнення циліндрів, питомої ефективної витрати палива і ін.) від частоти обертання колінчастого валу (КВ) при незмінному положенні органу управління, що забезпечує максимальну подачу палива в циліндри.

Важливим параметром автомобільного двигуна, що дозволяє оцінити стійкість його режиму при роботі по зовнішній швидкісній характеристиці, є коефіцієнт пристосовності (k). Значення визначається відношенням максимального моменту, що крутить, до номінального моменту, що крутить, розвивається двигуном на номінальній потужності при номінальній частоті обертання Кв. Особливо помітно значущість цього параметра виявляється у разі подолання автомобілем крутих підйомів. Чим більше значення до, тим більший опір руху може подолати автомобіль без перемикання коробки передач на знижену передачу. Важливе значення при цьому має і діапазон зміни частоти обертання КВ, в якому двигун стійко працює: чим більше цей діапазон, тим кращими динамічними якостями володіє автомобіль, тим легше управління двигуном. Швидкісний діапазон стійкої роботи двигуна оцінюється швидкісним коефіцієнтом (kс), що є відношенням частоти обертання КВ при максимальному моменті, що крутить, до номінальної частоти обертання. Звідси витікає, що чим більше діапазон стійкої роботи двигуна, тим менше значення kс. Це означає, що при інших рівних параметрах порівнюваних автомобілів перевагу слід віддати автомобілю, двигун якого характеризується меншим значенням kс.

Слід назвати і ще один важливий показник, який достатньо часто застосовується для оцінки динамічних якостей легкових автомобілів, - це прийомистість. Під прийомистістю зазвичай розуміється час розгону автомобіля з місця до швидкості 100 км/ч. Цей показник багато в чому визначається значеннями до і kс, але, крім того, він залежить від співвідношення номінальної потужності двигуна і маси автомобіля. Чим менше маса автомобіля, що доводиться на одиницю номінальної потужності двигуна,тим менше часу вимагається автомобілю для досягнення вказаної швидкості. Очевидно, що прийомистість автомобіля з дизельним двигуном тієї ж потужності, що і у бензинового, буде дещо гірше, оскільки питома маса такого автомобіля більша. Відмітимо, що прийомистість окремих спортивних автомобілів, підданих тюнінгу, оцінюється часом менше 5 секунд.

Страницы: 1, 2, 3