-- термін поїздки;

-- кількість чоловік у групі (можливі знижки від 5 до 20%); при віці туриста (понад 60 років страхова сума може бути більшою в два рази).

На сьогодні існує дві форми страхового обслуговування туристів.

1. Компенсаційна -- передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування їх лише при поверненні на батьківщину. Але це, як правило, незручно, так як змушує туриста мати при собі значний грошовий запас про цей випадок.

1.1. Програма страхування багажу -- сума страхового ліміту біля $2000. Вона виплачується при пред'явленні документів, підтверджуючих, що багаж було загублено або пошкоджено під час зберігання або транспортування. Це найбільш розповсюджений вид страхування, так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.

2. Сервісна.

2.1. Страхування медичних витрат.

2.2. Юридичний та інформаційний асістанс -- забезпечення правової підтримки мандрівника у випадку адміністративних або громадянських пору-шень, а також гарантії отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.

2.3. Страхування від нещасного випадку.

2. 4. Програма страхування громадянської відповідальності за нанесення збитків майну третіх осіб, що нанесені туристом в результаті «ненавмисних дій».

Страховий поліс -- це обов'язковий документ туристичної поїздки. Більшість країн світу не дають візи без наявності спеціального страхового полісу. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, США та інші. Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування при настанні страхового випадку, обов'язкового містить номер телефону фірми-партнера, за яким можна звернутися по допомогу, інформацію про фірму, що страхує, особу, що застрахована, умови, вартість страховки і звільнення від зобов'язань компанії у випадку війни, ядерного вибуху, дорожньо-транспортних аварій, хронічних захворювань та ін.

Турфірма пересилає постачальнику запит і гарантійного листа з терміном поїздки, назвою країни призначення, засобів пересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з зазначенням номера паспорта та віку. Таким же чином оформляються і візи. Існують декілька видів віз в залежності від мети поїздки -- туристичні, візи за приватним запрошенням, діловим запрошенням. Оформлення віз за приватним та діловим запрошенням здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі складають 5--7 відсотків від кількості осіб, що звернулися, при цьому відмова може бути переглянута. Консульський збір за цей вид послуг складає 10--60$ США. Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику закордонної фірми на певну кількість туристів зі списком, що його було заявлено попередньо туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи або окремих туристів. При розробці програми враховується не стільки вартість, скільки складність процедури оформлення. Все це характерне перш за все для США та Західної Європи, де до дозволу на в'їзд ставляться дуже суворо.

14 червня 1985 року в місті Шенген державами Бенілюкса, Франції та Німеччиною була підписана угода про наступну поступову відміну паспортного контролю на внутрішніх кордонах. В червні 1991 року до угоди приєдналися Іспанія та Португалія. 17 грудня 1992 року було затверджено перелік 120 країн, громадяни котрих для перетину кордону повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься й Росія), було прийнято бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про набирання чинності Шенгенської угоди з 26 березня 1995 року. В 1997 році до угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу російські туристи, що виїжджають в одну з цих країн на термін менш ніж 3 місяці, отримують Шенгенську візу, при більш тривалому перебуванні в країні призначення діють національні візи. З одного боку, переміщення територією 7 європейських країн при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але, з іншого боку, суттєво збільшився термін, протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на в'їзд (до 4 тижнів). Це пов'язано з пересилкою запросів між посольствами цих країн. Існують також в країни, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні (Бахрейн, Єгипет, Мальта, Туреччина). Безвізовий в'їзд за запрошенням без оформ-лення закордонного паспорта дозволено в країни Східної Європи, Монголію, Кубу. Російські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз в Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр та інші країни [24].

При оформленні документів до обов'язків туристичної фірми входить інформування туристів про вимоги прикордонних та митних служб. Система взаємовідносин між основними суб'єктами операцій міжнародного туризму юридично оформлюється різними договорами (контрактами).

Договір між туристичною фірмою і туристом, як правило, містить наступні типові умови:

1. Предмет договору (придбання туристом прав (гарантій) на тур, що оформлені у вигляді путівки).

2. Вартість послуг фірми і форма їх оплати (готівкою чи переведення грошей на розрахунковий рахунок фірми).

3. Обов'язки туристичної фірми (щодо надання туристичного продукту в повному обсязі і якості; медичного страхування туристів; оформлення для них посольських віз).

4. Відповідальність та звільнення від відповідальності сторін у випадках форсмажорних обставин, зміни якості наданих послуг, терміну їх надання, відмови сторін від туру.

5. Обов'язки туриста по сплаті, наданні необхідних документів для оформ-лення віз та ін.

В договорі з клієнтом доцільно відобразити наступні відомості: дату укладен-ня договору, термін надання послуг, вид транспорту до місця відпочинку і назад, клас готелю, його назву та місце розташування.

Договір між туроператором та турагентом в залежності від змісту стосунків між ними може бути декількох видів. Агентські угоди передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продаж окремих видів послуг, інклюзив-турів від імені та за рахунок туроператора. В договорі, звичайно, містяться чіткі інструкції щодо виконання покладених завдань, територіальне обмеження сфери дій, встановлюються права та обов'язки сторін, а також порядок виплати комісійної винагороди. Об'єм та характер вимог до агента неоднаковий і залежить від конкретних умов, що існують на національних ринках. В угоду може бути внесено застереження, що зобов'язує агента не вступати у ділові відносини з іншими фірмами, а також застереження про монопольне право продажу окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, з одного боку дає можливість працювати, не маючи великих витрат на рекламу, з іншого боку -- не дає можливості суттєвого розширення та отримання великих прибутків. Крім того, агент часто дуже залежить від туроператора і по суті позбавлений незалежності. Саме цьому часто туристичні фірми придбавають путівки як готову продукцію, що сформована іншою компанією, і потім продають її дорожче. До обов'язків продавця входить: бронювання місць в готелі, оформ-лення необхідних для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем та інформування покупця про можливі зміни. Покупець здійснює набір, комплектацію та відправку туристів, забезпечує надання списків в трьох примірниках для оформлення документів та бронювання місць на транспорті і готелі, інформує туристів про вартість та порядок розрахунків. У випадку невиконання обов'язків і недотримання терміну переводу вартості обслуговуван-ня або ненадання анкет і списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відшкодовує збитки.

При розрахунку ціни туристичного продукту вартість путівки враховує наступне: вартість проїзду, харчування, проживання, трансферта, екскурсійної програми, оформлення візи, страхового полісу. Ціна ж туристичної путівки більша за собівартість на величину витрат і прибутку турфірми. Витрати діляться на постійні (вартість проїзду, трансферта, страхового полісу, оформлення документів) і перемінні. Як правило, постійні витрати не залежать від тривалості туру і якості обслуговування [25].

На сьогодні основна частина потоку туристів складається з укомплектованих груп, тому турфірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно надається знижка для масової оптової угоди в залежності від об'єму операцій -- до 10%, за терміном і тривалістю -- до 5%, в залежності від тривалості проживання туристів в готелі -- до 10%. З оптової ціни можуть надаватися додаткові знижки за участь фірми в рекламі і виданні рекламних проспектів по країні (місту, готелю), куди фірма направляє туриста. Так, нерідко турфірма реалізує рекламні проспекти країни, рекламує таким чином не тільки свої тури, але й країни в цілому. Знижки можуть також надаватись при попередній оплаті туристичного обслуговування. Таким чином на вартість путівки впливає фактор кількості запропонованих послуг.

Туристу можуть бути надані або певні види послуг за його вибором або повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продажу так званих інклюзив-турів або пекедж-турів. При інклюзив-турах, що застосовуються при авіаперевезеннях, вартість перевезення туристів до місця призначення і назад визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, що можуть бути наполовину нижчі звичайних. Тур також включає вартість розміщення туристів в готелі, харчування (повне або часткове) та інші послуги, що надаються на певну кількість днів перебування туристів у країні призначення і використовуються при групових та індивідуальних поїздках. Загальний рівень рентабельності та ціни інклюзив-туру повинні бути не нижчі, ніж звичайний тариф вартості транспортування. Клієнта інформують про паушальну (загальну) ціну інклюзив-туру без розбивки її на окремі види послуг.

При розрахунку вартості інклюзив-туру фірма включає до неї окрім вартості туристичних послуг власні витрати на утримання апарату фірми, витрати на рекламу, а також певний прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив-туру для окремого туриста обходиться дешевше, ніж при індивідуальній поїздці без допомоги туристичної фірми з таким же комплексом та рівнем послуг.

Доля готельного обслуговування та харчування в загальній вартості путівки складає 60--65%. Ці елементи є перемінними величинами і залежать від зміни цін на певні види послуг, а також від сезонної градації, географічної зони розташування готелю, виду і класу обслуговування, договірних комерційних умов між турагенством та адміністрацією готельного підприємства та інших чинників. На вартість готельного обслуговування і харчування має вплив тривалість проживання, чим вона більша, тим нижча вартість одного туродня. При розрахунку готельного обслуговування ціна проживання і харчування розби-вається на тарифну сітку, що має діапазон сім днів.

1.3.Основні тенденції розвитку міжнародного туризму в країнах світу

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеню розвит-ку економіки країни в цілому.

На промислово розвинуті країни припадає більш ніж 60% усіх туристів, що прибувають до країни і 70--75% здійснюваних у світі поїздок. При цьому на долю ЄС припадає біля 45% туристів, що прибувають та валютних надходжень. Як зауважили канадські спеціалісти функціонування економіки індустріально розвинутих країн з одного боку робило об'єктивно необхідним зміцнення світогосподарських зв'язків і ріст виробничих збитків на підприємницькі переміщення, а з іншого боку,-- створювало робітникам матеріальні можливості переміщень для дозвілля, в т. ч. й за кордон [37].

Географія міжнародного туризму визначатиметься пріоритетними для туристів факторами привабливості тих чи інших регіонів країн. Наприклад, Франція, Англія, Німеччина, Швеція -- висока концентрація історичних і куль-турних пам'яток, спрощений візовий режим, високий рівень сервісу; Бразилія -- широкий розвиток екологічних турів Амазонією, екзотична природа, сучасна архітектура, дизайн столиці країни; Кіпр -- вигідна система оподаткування, сучасна банківська мережа, добре налагоджена структура телекомунікацій, спро-щена процедура створення офшорних компаній (10 днів); Ізраїль -- ріст палом-ницького туризму, наявність широкого спектру оздоровчих центрів, тури 4-ма морями, наявність молодіжних таборів, високий рівень обслуговування, довготривалість туристичного сезону; Середньоземноморський регіон в цілому -- розвинена інфраструктура туризму, високий рівень обслуговування, комфорт-ний клімат, велика тривалість туристичного сезону, поєднання відпочинку біля моря з оглядом визначних пам'яток; ОАЕ -- низькі ціни на електроніку та побутову техніку доброї якості, мінімальні податки, практика системи «TAX FREE», великий досвід каргоперевезень; Азіатський регіон в цілому -- політична стабільність, екзотична природа і культура, зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію і Океанію, головний напрямок «пляжного» відпочинку взимку.

Економічна ефективність міжнародного туризму має загальне визначення. Суть: на кожну одиницю трудових, матеріальних, фінансових затрат потрібно досягти суттєвого збільшення об'єму виробництва і реалізації суспільно-корис-ного продукту [18]. Таким чином можна сформулювати тезу про те, що збільшення ефективності туризму повинно йти шляхом постійного зростання валютних надходжень від іноземних туристів при відносному скороченні матеріальних, трудових і фінансових затрат на організацію їх прийому та обслуговування.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11