Каталог Рефератов - Українські спортсмени на олімпійських іграх в Турин

	Информационно-образоательный портал
	Рефераты, курсовые, дипломы, научные работы,



МЕНЮ\|

поиск

Українські спортсмени на олімпійських іграх в Турин

1.4 Міжнародний олімпійський комітет (МОК)

Вищий керівний орган олімпійського руху створений 23 червня 1894. До складу МОК увійшли 14 представників від 12 країн: Англії, Аргентини, Бельгії, Угорщини, Греції, Італії, Новий. Зеландії, Росії (генерал А. Д. Бутовський), США, Франції, Чехії і Швеції. Мірні члени МОК минулого й організаторами національних олімпійських комітетів і своїх країн.

В обов'язки МОК входить: регулярне проведення олімпіад і їх постійне удосконалювання, заохочення організації аматорських змагань, керівництво розвитком аматорського спорту, сприяння зміцненню дружби між спортсменами всіх країн. МОК є постійно діючою організацією. Він вибирає своїх членів із числа осіб, які вважає гідними цього звання, за умови, що вони прожинають і країні, що має національний олімпійський комітет. В країні може бути тільки один член МОК, за винятком найбільших і найбільше активних країн, які беруть участь і олімпійському русі країн, а також країн, де відбулися ОІ (в цих країнах можуть бути по дна члени МОК). Члени МОК, відповідно до статуту, являються представниками МОК у своїх країнах, а не делегатами своєї країни в МОК. Члени МОК до 1906 обиралися довічно, обрані після 1966 повинні вийти у відставку у віці 72 років.

З числа своїх членів МОК вибирає президента і трьох віце-президентів (один з Європи). Разом з п'ятьма членами вони складають виконає, комітет (виконком) МОК. Усі члени виконкому, за винятком президента, обираються на 4 роки, чим забезпечується змінюваність складу керівного органа МОК; президент МОК обирається на 8 років, а потім може переобиратися (терміном на 4 роки). За роки існування МОК його президентами були: Д. Вікелас (Греція) у 1894-96, П. ДЕ Кубертен (Франція) у 1896-1925, граф А. ДЕ Бале-Латур (Бельгія) у 1925-42, З. Едстрем (Швеція) у 1942- 52, Е. Брендедж (США) у 1952-72.

З 1972 президентом МОК є лорд М. Кіланін (Ірландія). Граф Ж. де Бомон (Франція) обраний віце-президентом МОК до 1974, X. Ван Карнебек (Нідерланди) - до 1974, В. Дауме (ФРН) - до 1976, члени виконкому М. Мзалі (Туніс) - до 1976, К. Андріанов (СРСР) - до 1974, X. Самаранч (Іспанія) - до 1974, С. Паділья (Бразилія) - до 1975, принц Ц. Такеда (Японія)- до 1975. Штаб-квартира МОК знаходиться в Лозапне (Швейцарія).

Щорічно МОК збирається на сесії, в олімпійському році проводяться дві сесії - під час зимових і літніх ігор, на яких розглядаються найважливіші питання розвитку олімпійського руху. МОК є вищою інстанцією при рішенні всіх питань олімпійського руху й ОІ. Під час ОІ МОК передає міжнародним спортивним федераціям право технічного контролю за проведенням змагань по відповідних видах спорту. В всіх інших питаннях повноваження МОК суверенні. Під час ОІ виконком МОК виконує роль верховного журі. Визнання Міжнародним олімпійським комітетом міжнародної спортивної федерації є підставою для визнання відповідного виду спорту олімпійським.

1.5 Національний олімпійський комітет (НОК)

Будучи керівним органом олімпійського руху в країні, НОК поряд з Міжнародним олімпійським комітетом міжнародними спортивними федераціями є одним з головних складених ланок міжнародного олімпійського руху. Обов'язкова умова участі спортсменів тієї або іншої Охорони в ОІ - визнання її НОК Міжнародним олімпійським комітетом. Для такого визнання необхідне об'єднання в НОК не менш 5 національних федерацій по олімпійських видах спорту, що входять у відповідні міжнародні федерації. НОК сприяє розвиткові олімпійського руху в країні і стежить за дотриманням його принципів і положень, направляє спортсменів на олімпійські змагання, здійснює контроль за їх виступами на іграх, забезпечує фінансування, екіпірування, проїзд і розміщення національних команд на ОІ. Відповідно до статуту МОК, до складу НОК можуть входити представники національних федерацій по олімпійських видах спорту, а також члени МОК для даної країни і діячі фізичної культури і спорту, які внесли свій внесок в олімпійський рух.

Виконком МОК періодично проводить наради з представниками національних олімпійських комітетів, які носять чисто інструктивний характер. У 1965 відбулося перша самостійна нарада представників національного олімпійського комітетів. Одноголосно прийняті на ньому резолюції були спрямовані в МОК, який більшість з них схвалив. Ці резолюції стосувалися включення в програму ОІ усіх видів спорту, визнаних НОК у якості олімпійських, припинення політичного втручання в спорт, виділення національним олімпійським комітетам частини засобів, одержуваних від продажу прав на телевізійні передачі олімпійських змагань, та ін. У 1968 на нараді в Мехіко представники національних олімпійських комітетів утворили Постійну генеральну асамблею, що проводить свої засідання напередодні нарад виконкому МОК з делегатами НОК.

1.6 Програма олімпійських ігор та їх атрибутика

Для рішення про включення в олімпійську програму виду спорту, який може прийняти тільки МОК, необхідно: наявність міжнародної організації (федерації, асоціації), що керує розвитком даного виду спорту і нараховує в своєму складі але менше 25 національних спортивних організацій; визнання даної міжнародної організації МОК; клопотання цієї міжнародної організації про проведення змагань по її виду спорту на ОІ. Ці умови обов'язкові, але недостатні для включення виду спорту в програму ОІ, оскільки перед кожною олімпіадою МОК визначає, які види спорту включити в програму олімпійських змагань. У 1970 МОК вирішив, що надалі олімпійським може вважатися лише той вид спорту, що культивується 40 країнами на 3 континентах для чоловіків і 25 країнами на 2 континентах для жінок.

Для видів спорту, що включаються в програму ЗОІ, необхідно їх поширення в 25 країнах для чоловіків і в 20 країнах для жінок. Для видів спорту, які входять у програму ОІ, але не задовольняють цим умовам, МОК установив термін у 8 років. Якщо протягом цього часу кількість країн, у яких вони поширені, не досягне встановленої норми, ці види спорту будуть виключені з програми ОІ. При твердженні програми ОІ МОК був не завжди послідовний: наприклад, визнавши ручний м'яч олімпійським видом спорту ще в 1936, МОК після цього не включав його в програму ОІ до 1972, неодноразово виключалася з неї стрільба з лука; давши згоду на включення змагань по дзюдо в ОІ 1964, МОК вирішив не проводити їх у 1968. У 1965 МОК прийняв рішення про проведення на ОІ 1972 змагань по усім олімпійським видам спорту. Аналогічне рішення прийняте і по програмі ОІ 1976.

У наш час за класифікацією МОК визнані олімпійськими видами спорту: баскетбол, бокс, боротьба (вільний і класична), велосипедний спорт, волейбол, гімнастика, веслування академічна, веслування на байдарках і каное, дзюдо, кінний спорт, легка атлетика, вітрильний спорт, плавання, стрибки у воду і водне порожні, ручний м'яч, сучасне п`ятиборство, стрільба кульова і стендова, стрільба з лука, важка атлетика, фехтування, футбол, хокей на траві. У програмі НОІ представлені: біатлон, бобслей, лижний спорт (гонки, стрибки з трампліна, двоєборство, гірськолижні види), санний спорт, швидкісний біг на ковзанах, фігурне катання на ковзанах, хокей із шайбою. У більшості країн, плавання, стрибки у воду і водне поло вважаються самостійними, видами спорту і їх розвитком керують окремі національні федерації. Однак МОК розглядає плавання, стрибки у воду і водне поло як один вид спорту.

У програму ОІ також: уключалися: теніс - у 1896,1900,1904, 1008, 1912, 1920, 1924, гольф (гра з м'ячем і ключками) - у 1900, 1904, крикет (гра, що нагадує лапту) - у 1900, крокет - у 1900, поло (гра з м'ячем, у якій беруть участь вершники з клюшками) - у 1900, 1908, 1920, 1924, 1936, регбі - у 1900, 1908, 1920, 1924, лякрос (національна гра канадських індіанців з м'ячем і клюшками) - у 1904, 1908, роккі (різновид крокету) - у 1904, водно-моторний спорт - у 1908, же-де-пом (стародавня французька гра, що нагадує теніс) - у 1908, рекетс (гра, що нагадує теніс) - у 1908.

Олімпійською хартією визначене самостійна участь жінок у змаганнях з волейболу, гімнастиці, веслуванню на байдарках, легкій атлетиці, плаванню і стрибкам у воду, стрільбі з лука, фехтуванню. З 1976 у цей перелік увійдуть баскетбол, веслування академічний і ручний м'яч. До змагань з кінного, вітрильного спорту і стрільби жінки допускаються в складі загальних національних команд (жіночі змагання по цих видах спорту не проводяться). На ЗОІ жінки беруть участь у змаганнях з лижного спорту (гонки, гірськолижні види), санному спорті, швидкісному бігу на ковзанах, фігурному катанню на ковзанах.

Крім олімпійських видів спорту організатори ОІ можуть включити за своїм вибором у програму показових змагання з двох видів спорту. У програму показових виступів входили: баскетбол - 1004, 1928, бейсбол - 1912, 1936, 1952, 1956, 1964, байдаркова гребли - 1904, баскська пелота - 1924, 1968, лякросс - 1928, 1932, 1048, же-де-пом - 1928, американський футбол - 1932, планерний спорт - 1936, ручний м'яч - 1952, австралійський футбол - 1956,будо (національна японська боротьба) - 1964, бадмінтон, водні лижі - 1972. У рамках ЗОІ проводилися показові виступу: лижні гонки військових патрулів - 1924, 1928, 1936, 1948, змагання з керлінгу (гра на льоду, що нагадує кеглі) - 1924, 1932, айсшисену (різновид керлінга) - 1936, 1964, швидкісному бігу на ковзанах для жінок - 1932, гонки собачих упряжок - 1932, змагання по зимовому п`ятиборству - 1948, по хокеї з м'ячем - 1952, по танцях на льоду - 1968.

Олімпійська емблема

Запропонована П. де Кубертеном в 1913 олімпійська емблема складається з 5 переплетених кілець блакитного, чорного, червоного (верхній ряд), жовтого і зеленого (нижній ряд) кольорів: в національному прапорі будь-якої країни є хоча б один з цих кольорів. Переплітання кілець символізує 5 об'єднаних в олімпійському русі континентів. В олімпійську емблему входить також девіз "Cіtіus, all іns, fortіus" ("Швидше, вище, сильніше"). Право користуванні олімпійською емблемою зберігається тільки за МОК і національними олімпійськими комітетами. Олімпійською хартією забороняється використання олімпійської емблеми у комерційних цілях. Власну емблему одержують і кожні ОІ. Як правило, на ній крім 5 кілець позначені рік і місце проведення ОІ, а основним елементом емблеми є символ міста - організатора Ігор. Наприклад, в емблемі ОІ 1960 символом Риму була вовчиця з Брухт і Ремом, в емблемі ОІ 1968 - "Календар ацтеків".

Олімпійський прапор

Являє собою біле полотнище з 5 переплетеними кільцями (блакитний, жовтий, чорний зелений і червоний кольори) у центрі. Затверджений МОК у 1913 за пропозицією П. де Кубертена. Вперше олімпійський прапор був піднятий у Парижі в 1914 у зв'язку зі святкуванням 20-річчя відродження ОІ. З 1920 вивішується на усіх олімпійських змаганнях.

На урочистій церемонії відкриття ОІ представник міста, в якому проводилися попередні ОІ, передає президентові МОК офіційний олімпійський прапор (подарований у 1920 Олімпійським комітетом Бельгії), а президент вручає його мерові міста-організатора ігор; під час ОІ цей прапор розвівається на центральній щоглі олімпійського стадіону. Після ОІ протягом 4 років олімпійський прапор зберігається в головному будинку міського муніципалітету.

ЗОІ мають свій прапор, подарований у 1952 столицею Норвегії - Осло.

Олімпійська клятва

Є одним із традиційних атрибутів ОІ, який існує з 1920. На церемонії відкриття ігор один з видатних спортсменів країни, у якій вони проходять, у супроводі прапороносця з національним прапором піднімається на трибуну і, подібно античним олімпійцям, вимовляє клятву: "Від імені всіх спортсменів я обіцяю, що ми будемо брати участь у цих Олімпійських іграх, поважаючи і дотримуючись правил, за якими вони проводяться, в істинно спортивному дусі, у славу спорту і в ім'я честі своїх команд".

У 1920 клятву на ОІ вимовляв бельгійський фехтувальник Віктор Буан, у 1924 - французький легкоатлет Жорж Андре, у 1928 - голландський футболіст Харрі Денніс, у 1932 - американський фехтувальник Джордж Келнен, у 1936 - німецький штангіст Рудольф Ісмайр, у 1948 - англійський легкоатлет Дональд Финлей, у 1952 - фінський гімнаст Хейкки Саволайнен, у 1956 - австралійський легкоатлет Джон Ленді (у Стокгольмі, де проходили олімпійські змагання кіннотників, - шведський спортсмен Хенри Сен-Сір), у 1960 - італійський легкоатлет Адольфо Консоліні, у 1964 - японський гімнаст Такасі Оно, у 1968 - мексиканський легкоатлет Пабло Гаррідо, у 1972 - западногерманська бігунка Хайді Шюлер.

На ЗОІ клятву вимовляли французький гірськолижник Каміль Мандрійон (1924), швейцарський гірськолижник Ханс Айденбенц (1928), американський ковзаняр Джон Ші (1932), німецький гірськолижник Вільгельм Богнер (1936), швейцарський хокеїст Рішар Торріані (1948), норвезький лижник Турб`єрн Фалкангер (1952), італійська гірськолижниця Джулиана Кеналь-Минуццо (1956), американська фігуристка Керол Хейс (І960), австрійський бобслеїст Пауль Асте (1964), французький гірськолижник Лео Лякруа (1968), японський ковзаняр Кейті Судзукі (1972).

Олімпійський вогонь

Являє собою один із традиційних атрибутів ОІ. Вогонь запалюють від сонячних променів в Олімпії, де проходили ОІ Древньої Греції. Потім починається смолоскипова естафета: спортсмени країн, що лежать на шляху від Олімпії до міста-організатора ОІ, вдень і вночі несуть смолоскип до олімпійського стадіону, тому що шлях олімпійської естафети проходить через гори, ріки, моря й океани, її учасники використовують літаки, пароплави, автомобілі, мотоцикли. На шляху естафети з олімпійським вогнем влаштовуються урочисті церемонії. Естафета завершується на відкритті ігор. Від доставленого на головний олімпійський стадіон смолоскипа запалюють вогонь в спеціальній чаші. Олімпійський вогонь горить безупинно до закриття ігор. Цей ритуал існує з 1936, на ЗОІ - з 1952.

Як правило, ця честь надається одному з кращих спортсменів країни, що проводить ОІ або ЗОІ. Однак бувають і виключення. Наприклад, І. Сакаі - народився в день атомного бомбардування Хіросіми (завершення ним смолоскипової естафети з'явилося своєрідною демонстрацією проти погрози атомної війни), Е. Нансен - онук знаменитого норвезького полярного дослідника Фритьофа Нансена.

Страницы: 1, 2, 3

© 2003-2013
Рефераты бесплатно, курсовые, рефераты биология, большая бибилиотека рефератов, дипломы, научные работы, рефераты право, рефераты, рефераты скачать, рефераты литература, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты медицина, рефераты на тему, сочинения, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент.