відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні

будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або

переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у

випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення

накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати

випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових

сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на

частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання

індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і

прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70

відсотків ринкової вартості будинку, що одержується. Використовуваний

кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу: платіжна ставка 10-

20 відсотків, контрактна ставка змінюється відповідно до ринкової

процентної ставки, різниця ставиться на збільшення основної суми боргу по

кредиту. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку

позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30

відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);

• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по

поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати

повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по

кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя

позичальника;

• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла

при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6

місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

• для оплати першого внеску при одержанні кредиту (не менше 30 відсотків

від вартості що одержується житла) позичальник використовує кошти субсидій,

а також власні кошти, у тому числі отримані від продажу наявного житла,

навіть якщо воно отримано безплатно в процесі приватизації. Для накопичення

власних коштів використовуються банківські житлові накопичувальні рахунки

або придбання житлових сертифікатів;

• позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги

в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання

житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по

соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі

на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів державного

бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів самоврядування і

підприємств;

• субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково покриватися

за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під індивідуальне

житлове будівництво з необхідною інженерною інфраструктурою, оцінених по

ринковій вартості;

• програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній основі,

виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від інфляції і

надання кредитів на придбання житла;

• за участю держави і комерційних організацій створюється ОАО "Регіональне

агентство по іпотечному житловому кредитуванню", що одержує в банків

іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм стандартів.

Стандарти забезпечують прибутковість кредитів для банків, доступність для

позичальників і можливість формування єдиного вторинного ринку іпотечних

кредитів. Агентство залучає ресурси інвесторів для банківського

кредитування через випуск власних цінних паперів, забезпечених придбаними

їм іпотечними кредитами і гарантіями держави;

• цінні папери Агентства купуються будь-якими довгостроковими інвесторами,

включаючи фізичні особи. Заохочується придбання іпотечних цінних паперів

Державним пенсійним фондом, іншими позабюджетними фондами, страховими

компаніями;

• для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови

залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики,

забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;

• пропонується звільнити фізичні особи від сплати житлового податку з

засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний

період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави

житла, що одержується за допомогою кредиту.

У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тільки основною

формою вирішення житлової проблеми, але і базовою сферою економічної

діяльності ключову роль у який грають банківські структури. Держава ж

виконує допоміжну роль через установлення загальних правил, що забезпечують

ефективність взаємодії всіх учасників процесу житлового кредитування, а

також при необхідності прямою або непрямою уявою використовує бюджетні

фінансові кошти для залучення додаткових приватних інвестицій у житлову

сферу.

Важко переоцінити значення пошуку нових шляхів вирішення житлової

проблеми для долі економічної реформи в Україні. По-перше, проблема

забезпеченості житлом залишається найгострішою соціальною проблемою, по-

друге, активізація житлового будівництва спроможна зробити серйозний

макроекономічний ефект, забезпечити імпульс до загальноекономічного

підйому.

Пожвавлення інвестиційного процесу, зв'язується з житловим сектором

економіки. Це не дивно, оскільки житлове будівництво було чи ледве не

єдиною галуззю господарства, де виробництво росло й у 1997 р., і в 1998 р.

При цьому основним джерелом фінансування будівництва були позабюджетні

засоби. Так, за 1998 рік загальний обсяг житлового будівництва за рахунок

усіх джерел фінансування збільшився на 9% у порівнянні з відповідним

періодом 1997 року, а обсяг індивідуального житлового будівництва - на 52%.

Підтримати тенденцію , що намітилася , до росту можна тільки за рахунок

створення механізму, активізації подальшого залучення позабюджетних засобів

у житловий сектор. Система довгострокового іпотечного кредитування

населення являє собою саме такий механізм. Іпотечне кредитування вирішує

задачу формування стійкого платоспроможного попиту споживачів на продукцію

будівельного комплексу, дозволяє сконцентрувати інвестиційні ресурси і

заощадження в житловій сфері.

Становлення системи житлового кредитування, в Україні ускладнено декількома

обставинами. Високі і нестабільні темпи інфляції визначають потенційно

значний ризик процентних ставок при довгостроковому кредитуванні. Високий

кредитний ризик, пов'язаний із можливістю офіційного використання житлової

власності в якості застави, у зв'язку з недостатністю законодавчого

визначення питання про обертання стягнення банком на заставлене майно, у

випадку не повернення клієнтом кредиту. Високі процентні ставки обумовлюють

низьку доступність придбання житла за допомогою кредитів для населення. І,

нарешті, високий політико-економічний ризик, наслідком якого є практично

повна відсутність можливості залучення довгострокових інвестицій в

економіку.

Держава могла б стимулювати розвиток довгострокового кредитування

придбання і будівництва житла через декілька різноманітних каналів.

Необхідно:

• створити правову основу для здійснення такого кредитування, включаючи

прийняття законів "Про іпотеку (заставу нерухомості)", "Про державну

реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ними", що визначають право і

процедуру обертання стягнення на закладене майно, виселення позичальника,

у випадку неповернення кредиту, порядок реєстрації іпотеки і вирішення

інших подібних питань;

• здійснити ряд заходів для зниження ризиків, пов'язаних із довгостроковим

кредитуванням, і тим самим підвищити прибутковість і привабливість

подібного кредитування для банків;

• створити загальнонаціональну систему іпотечного кредитування, яка

включала б функції вторинного ринку іпотечних позик, виданих приватними

кредитними організаціями, для підтримки рівня ліквідності цих організацій,

забезпечення й ефективного розподілу кредитних ресурсів;

• прийняти додаткові заходи по заохоченню участі банків в іпотечному

кредитуванні, наприклад, залучення банків до управління коштами

безоплатних субсидій, наданих громадянам на будівництво і придбання житла;

• заохочувати організації і підприємства, що мають довгострокові ресурси,

наприклад, пенсійні фонди, вкладати свої кошти в цінні папери, забезпечені

іпотечними кредитами;

• надавати допомогу сім'ям із середнім і низьким прибутком у придбанні

житла за рахунок надання їм субсидій на оплату початкового внеску при

використанні ними іпотечного кредиту на придбання житла.

В загалі ж, процес житлового фінансування можна розділити на дві

частини: кредитування будівництва житла і довгострокове кредитування

купівлі житла населенням. Звичайно ці два типи фінансування організовані

окремо. Вони можуть бути об'єднані у випадку будівництва окремою сім'єю

свого власного будинку. Проте в загальному випадку, із метою зниження

ризику позичальника, пов'язаного з можливістю незавершення будівництва або

затягування періоду будівництва понад установлений термін, що чревате для

позичальника ростом витрат.

Кредити на будівництво житла є короткостроковими кредитами і надаються

звичайними комерційними банками. Іпотечні кредити (надані

позичальникам під заставу житла, що одержується) можуть також

даватися комерційними банками або спеціалізованими інститутами в сфері

житлового фінансування.

Сьогодні в Україні вже з'явилися або зароджуються різноманітні елементи

іпотечного кредитування, що можна розглядати як частини майбутньої системи

житлового фінансування в Україні. Будь-яка система житлового фінансування

повинна виконувати три функції: 1) вона повинна забезпечувати мобілізацію

коштів на фінансування житлових кредитів; 2) надавати й обслуговувати

кредити; 3) здійснювати функцію інвестора. У залежності від того, як

реалізуються ці три функції можна виділити дві моделі організації системи

житлового кредитування, що широко подані в різноманітних країнах, і котрі

вже сьогодні розвиваються в Україні (див. табл. 3.1).

Системи житлового іпотечного кредитування Таблиця 3.1

| |Джерела | Видача й | Інвестор |

| |коштів |обслуговування| |

| Ощадні банки | Внески; | Ощадні банки | Ощадні банки |

| |контрактні | | |

| |заощадження | | |

| Іпотечні | Акціонерний | Іпотечні | Покупці кредитів|

|компанії |капітал; |компанії |та цінних |

| |термінові | |паперів, |

| |позики | |забезпечених |

| | | |кредитами |

На основі узагальнення існуючого сьогодні міжнародного і українського

досвіду в сфері житлового фінансування пропонується така загальна

модель організації системи житлового фінансування, що вбирає в себе

адаптовані до українських умов найбільш ефективні характеристики двох

найбільше поширених у світовій економіці систем. Ці системи умовно

можуть бути названі моделлю "ощадного банки" і моделлю "іпотечної

компанії". Як і будь-які інші умовні моделі на практиці вони рідко

реалізуються в чистому вигляді.

Перша модель - це модель "депозитного інституту" або "ощадного банки".

Ощадні банки акумулюють свої фонди головним чином через внески. Вони ж

надають іпотечні позики й обслуговує їх, тобто збирають регулярні платежі в

рахунок погашення кредиті ведуть бухгалтерський облік, працюють із

боржниками і т.д. Ощадні банки є й інвесторами, тобто тримають видані

кредити у своєму портфелі. Подібна модель звична для всіх країн колишнього

Радянського Союзу.

З метою залучення додаткових ресурсів деякі банки використовують

механізми контрактних заощаджень на придбання житла, що припускають дві

стадії: стадію накопичення коштів на придбання житла і стадію одержання та

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22