обліку.

2

Операційна діяльність підприємства з моменту його створення пов’язана

із здійсненням різноманітних витрат трудових, матеріальних і фінансових

ресурсів в процесі виробництва і реалізації продукції.

За своїм характером ці витрати поділяються на два основні види –

поточні і довгострокові.

Поточні витрати підприємства пов’язані з вирішенням в процесі

господарської діяльності тактичних задач – закупівлею сировини і

матеріалів, їх транспортуванням і зберіганням, обслуговуванням матеріально-

технічної бази, утриманням персоналу і т.д.

З формуванням операційного прибутку пов’язані поточні витрати, які

носять назву операційних. Операційні витрати підприємства, що здійснюються

ним в процесі постачальницької, виробничої, збутової операційної діяльності

представлені в основному його витратами, які приймають форму – витрати

виробництва або собівартість продукції. Під операційними витратами

розуміють виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних,

нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності

підприємства.

Для ефективного управління витратами підприємства розроблена їх

класифікація. Ця класифікація використовується в процесі обліку, аналізу,

калькулювання, планування і контролю операційних витрат і проводиться за

наступними основними ознаками:

1. За ступенем еластичності до об’єму реалізації продукції виділяють

постійні і змінні витрати. Таке розділення витрат є найважливішою

умовою ефективності управління операційним прибутком підприємства.

а) Змінні витрати прямо залежать від змін об’єму виробництва і

реалізації продукції, але ступінь такої залежності різний. Він може носити

пропорційний характер (при якому сума змінних витрат окремих видів зростає

або скорочується пропорційно до росту або зниженню об’єму виробництва і

реалізації продукції); дегресивний характер (при якому сума змінних витрат

окремих видів зростає меншими темпами, ніж зростає об’єм виробництва і

реалізації продукції, наприклад, витрати на рекламу при ефективному її

здійсненні); прогресивний характер (при якому сума змінних витрат окремих

видів зростає більш високими темпами, ніж збільшується виробництво і об’єм

реалізації продукції, наприклад, витрати на заробітну плату робітників при

відрядно-преміальній системі оплати праці). Таким чином, змінні витрати

обумовлені процесом виробництва і реалізації продукції на підприємстві.

б) Постійні витрати не залежать від зміни об’єму виробництва і

реалізації продукції, тобто вони мають місце навіть в тому випадку, коли

підприємство тимчасово не здійснює операційну діяльність. При цьому в

складі таких витрат виділяються абсолютно постійні витрати (наприклад,

витрати на оренду виробничих приміщень) і умовно-постійні витрати

(наприклад, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів). Розглядаючи

постійні витрати, слід мати на увазі, що вони є такими тільки в

короткочасному періоді операційної діяльності підприємства. В довгочасному

періоді діяльності всі види витрат підприємства можуть змінюватися.

Виділення в складі витрат змінних і постійних їх видів є одним з

основних принципів їх класифікації для ефективного управління ними.

Залежність постійних і змінних витрат підприємства від об’єму

операційної діяльності схематично представлена на рис. 1.

Сума витрат Сума витрат

Змінні витрати

Постійні витрати

Обсяг виробництва

Обсяг виробництва

А. Характер залежності Б. Характер

залежності

змінних витрат

постійних витрат

Сума витрат Сума

витрат

Постійні витрати

Змінні витрати

Змінні

витрати

Постійні витрати

Обсяг виробництва

Обсяг виробництва

В. Характер залежності сукупних витрат

Рис.1. Характер залежності змінних і постійних витрат від обсягу

виробництва

2. За змістом операційного процесу виділяють витрати, пов’язані з

виробництвом продукції, зі збутом продукції і повні витрати. Така

класифікація витрат використовується на виробничих підприємствах.

а) Витрати, пов’язані з виробництвом продукції включають весь комплекс

цих витрат, починаючи з закупки сировини і матеріалів і закінчуючи випуском

готової продукції. При великому об’ємі постачальницької діяльності витрати

по цим операціям можуть бути виділені в окремий самостійний блок (витрати

постачання).

б) Витрати, пов’язані зі збутом продукції включають весь комплекс

витрат по здійсненню її реалізації.

в) Повні витрати (повна собівартість продукції) об’єднують в своєму

складі як виробничі, так і збутові витрати виробництва.

3. За можливістю віднесення на конкретні результати діяльності

(виробництво і реалізацію окремих видів продукції; діяльність

окремих центрів відповідальності і т.д.) виділяють прямі і непрямі

витрати.

а) Прямими витратами є такі види витрат, які в повному об’ємі можуть

бути віднесені до того чи іншого конкретного результату операційної

діяльності (наприклад, витрати конкретного виду основної сировини на

виробництво визначеного виду продукції).

б) Непрямими витратами є такі види витрат, які в зв’язку з

комплексністю їх здійснення не можуть бути в повному об’ємі віднесені до

того чи іншого результату операційної діяльності і потребують попереднього

розподілення (наприклад, загальновиробничі витрати). Непрямі витрати

складають так звані “комплексні статті калькуляції” і розподіляються з

використанням спеціальних методів.

Слід відзначити, що розподілення витрат на прямі і непрямі залежить

від конкретних цілей їх розподілу в процесі управління ними і згідно з цими

цілями може змінюватися.

4. За ступенем необхідності витрати поділяють на корисні і некорисні.

а) Корисними витратами є такі види операційних витрат, які допомагають

результативному здійсненню операційної діяльності підприємства.

б) Некорисними витратами є такі види операційних витрат, які пов’язані

з обслуговуванням невикористаної частини трудових, матеріальних,

нематеріальних і фінансових ресурсів призначених для здійснення операційної

діяльності (наприклад, виплата заробітної плати робітникам за період

виконання ними громадських обов’язків; амортизаційні відрахування по

обладнанню, що не використовувалося і т.д.).

5. За економічним змістом (економічними елементами).

6. За конкретними видами витрат (статтями).

Класифікація витрат за економічними елементами і статтями калькуляції

розглянемо в окремому розділі.

7. За періодом віднесення поточних витрат виділяють витрати,

пов’язані з поточною операційною діяльністю, які повертаються в

процесі даного виробничого циклу, і витрати, які будуть повернені

в наступному періоді (витрати, віднесені на запаси готової

продукції на кінець періоду; витрати майбутніх періодів і т.д.).

З урахуванням приведеної класифікації здійснюється конкретне

управління витратами на підприємстві.

Критерієм економічності операційних витрат виступає мінімізація рівня

витратоємності операційної діяльності. Низький рівень витратоємності

дозволяє підприємству мати деякі переваги на товарному ринку, вільно

здійснювати свою цінову політику і при інших рівних умовах досягати більш

високих розмірів прибутку.

Однак, слід мати на увазі, що зниження рівня витратоємності діяльності

є важливою задачею, але не основною метою управління витратами, оскільки

воно може супроводжуватися зниженням якості продукції, відмовленням від

виробництва і реалізації витратоємних видів продукції, які користуються

попитом; зміною пріоритетів стратегічного розвитку діяльності підприємства

на короткострокові економічні вигоди в поточному періоді. Тому основною

ціллю управління витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня,

що забезпечує високі темпи розвитку діяльності підприємства і досягнення

передбачених об’ємів прибутку.

2.3

Розглянемо групування витрат за економічними елементами і

калькуляційними статтями.

Формування витрат на продукцію легкої промисловості представляє собою

складний процес. При формуванні витрат в кожній галузі легкої промисловості

є свої особливості.

Формування витрат на продукцію швейної промисловості характеризується

наступними основними особливостями:

- висока питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції (до

90%), що зумовлює важливе значення більш економного і раціонального

їх використання;

- різноманіття і частота зміни матеріалів і цін на них;

- широкий асортимент продукції, постійне його оновлення;

- множинність факторів ціноутворення і цін на продукцію.

Витрати, що формують собівартість продукції, класифікуються за двома

основними ознаками: за економічними елементами витрат і за калькуляційними

статтями.

Елементами витрат називається сукупність однорідних за економічним

складом витрат без урахування місця їх виникнення, зведених за економічним

призначенням.

На основі класифікації за економічними елементами витрат неможливо

розрахувати собівартість по окремих видах продукції. Тому розрахунок

собівартості проводять за статтями витрат.

Статтями витрат називаються групи витрат на виробництво продукції,

утворені з врахуванням їх призначення і місця виникнення.

Розрахунок собівартості одиниці продукції за статтями витрат називають

калькульованим. Документ, в якому представлені всі витрати на одиницю

конкретного виду продукції називають калькуляцією.

В швейній промисловості за калькуляційну одиницю приймається один

виріб однієї моделі.

Калькулювання не можна зводити лише до сукупності робіт і технічних

прийомів, що використовуються при підрахунку собівартості конкретних

виробів. Воно повинно засновуватися на знанні і суті собівартості як

економічної категорії. Для цього необхідно визначити склад витрат

виробництва, що складають собівартість продукції, і розробити науково

обгрунтоване економічне групування елементів собівартості продукції.

Структура собівартості продукції за статтями витрат більш конкретна і

об’єктивна, ніж витрати по елементах; вона відображає витрати виробництва

за їх роллю в технологічному процесі і зв’язки з об’ємом виробництва, а

також фактори їх зниження.

Задачею обліку витрат в швейному виробництві є забезпечення виявлення

і відображення в собівартості допущених позавиробничих витрат і втрат і

здійснення контролю за правильним і економним витраченням всіх видів

сировини і матеріалів, палива і енергії, фондів заробітної плати,

дотримання кошторису витрат з обслуговування виробництва і управлінню.

Грошове вираження витрат підприємства при виробництві продукції

визначається як на всю продукцію, що виробляє підприємство в визначений

період, так і на одиницю цієї продукції. В першому випадку воно називається

собівартістю всієї виробленої продукції, а в другому – собівартістю одиниці

продукції.

Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі

промисловості, але, в загальному вигляді, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали.

2. Основна заробітна плата.

3. Додаткова заробітна плата.

4. Відрахування на соціальне страхування.

5. Загальновиробничі витрати.

6. Адміністративні витрати.

7. Витрати на збут.

8. Інші витрати.

В планову калькуляцію не включають збитки від браку. Якщо ж брак є

неминучим за технологією виробництва, то ця величина враховується при

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8