На узбережжі Мексиканської затоки й Тихого океану розкинулися низовини, покриті тропічною рослинністю. На заході перебуває гористий півострів Каліфорнія, де переважною є рослинність пустель, серед якої головне місце займають кактуси. Самою великою рікою є прикордонна зі США Ріо-Браво-дель-Норте.

Рослинність Центральної Меси - це рослинність пустель і напівпустель. Вона одержала назву «мексиканської» і представлена колючими чагарниками, акаціями, креозотовим кущем, мімозовими. Одних агав там виростає більше 1200 видів. Особливо цікаві потужні суккуленти, які мають м'ясисті листи, що накопичують вологу на період тривалої посухи. Прикрасою цих фантастичних лісів кактусів, колючок і суккулентів є великі яскраві квіти, які, щоправда, розкриваються тільки по ночах. Господарське значення мають багато видів агав і хенекена. Буро-червоні гірські ґрунти Мексики здавна використовувалися місцевими жителями для вирощування бобів, кукурудзи, томатів, кунжуту, арахісу.

До життя серед цього незвичайного рослинного світу пристосувалися дикі кішки, лугові собачки, гризуни, війти, пуми, кабани, антилопи-вилороги. Тваринний світ південних лісів представлений ягуарами, тапірами, сумчастим опосумом, мурахоїдом.

У прибережних водах Мексиканської затоки - достаток крабів, лангустів, сардин, тунця й інших промислових риб.

Мексика має значні рекреаційні ресурси (Рис.10). Уздовж Мексиканського узбережжя нараховується 440 пляжів, на яких туристи насолоджуються морем, сонцем і природою, і красою прибережних міст.

В останні роки в країні створені понад 50 національних парків загальною площею більше 800 тис. га, але тільки 15 тис. га із них відповідають міжнародним нормам. Найбільш великими є парки Босенчеве й Кумбрес-де-Монтеррей з реліктовим гірськими сосновими лісами, Ла-Молінче й Піко-д'Орибасо з їхніми вулканами і яскраво вираженою висотною зональною рослинністю. На території парків туристи можуть побачити зникаючі види тварин, серед них - каліфорнійського кондора, розмах крил якого досягає 2м. Більшість парків, які розташовані на узбережжі Мексиканської затоки, мають рекреаційне й курортне значення.

У цей час вони доступні туристам. Кращий час для відпочинку в Мексиці - кінець грудня й весь січень, коли на узбережжях країни стоїть суха тепла погода з температурою 25 - 30°С [55].

Рис. 10 Рекреаційні ресурси Мексики

Етнокультурні особливості. У Мексиці, як й у будь-якій католицькій країні, багато церковних свят. Самими улюбленими є День мертвих (до нього присвячений карнавал) і іспанська корида (з 1529р). Дуже популярний футбол. Інша етнокультурна особливість - бродячі народні оркестри мар'ячес, що складаються з 3-12 музикантів. Вони грають на ярмарках і весіллях. Улюблений інструмент - ксилофон. Улюблений танець - харабе тапатіо, що танцюють парами.

Мексиканці відкритий, дружелюбний, невимушений, веселий народ. Вони досить експансивні й емоційні, при зустрічі вас як старого знайомого можуть обійняти, жінки часто обмінюються поцілунком у щоку.

Національна кухня Мексики приваблива для туристів. Улюбленою стравою мексиканців є тортілія, що служила основною їжею для більшості мексиканців ще із часів ацтеків. Готують її так: з кукурудзяного або пшеничного борошна випікають тонкі коржі. Їх можна їсти прямо так. Але можна додати м'ясну або сирну начинку, згорнувши в трубочку. Основною рисою мексиканської кухні є різноманітність гострих соусів і приправ, серед яких головну роль відіграє гострий перець чилі.

Пульке - традиційний алкогольний напій. Його готовлять із соку, що перебродив, агави магей. Іноді пульке переганяють у горілку, що зветься текіла. Іншим національним напоєм є шоколад. Зараз він мало доступний широким верствам населення через свою дорожнечу [58].

Характеристика туристичних ресурсів по регіонах.

За статистичними даними [38] цей макрорегіон (Мексика) серед даного регіону, що вивчається посідає на щабель нижче від макрорегіону Канади (Рис. 7; 8).

Мехіко - місто розташоване на висоті 2240м над рівнем моря, у долині, оточеної майже замкнутим кільцем гір, серед яких виділяються покриті вічними снігами вулкани Орісаба, Попокатепетль й Істасіуатль. Сучасний Мехіко перебуває на місці столиці імперії ацтеків Теночтітлана, заснованого в 1325р. як фортецю. Теночтітлан стояв на острові серед озерної гладі й був з'єднаний із сушею трьома греблями, розчленованої каналами, з перекинутими через них звідними мостами. В 1519р іспанські конкістадори зруйнували столицю ацтеків дощенту й руками рабів-індіанців спорудили нове місто.

Мехіко - спеціально сплановане місто, тому воно має строго прямокутну форму. Історичним центром міста є площа Конституції. Колись саме тут розташовувався ацтекський храм Теокальї (Великий храм), у якому приносили людські жертви жорстоким ацтекським божествам. На місці палацу Монтесуми, останнього правителя ацтеків, піднімається кафедральний собор Мехіко, другий по розмірах на Північноамериканському континенті.

Поруч розташовується Паласио Національ-резиденція президента республіки, інтер'єри цієї споруди, побудованої ще в ХVII ст., розписані видатним мексиканським художником Дієго Ріверой. Площа Сокало - це кращий ансамбль колоніальної іспанської архітектури. У місті два великих парки. В одному з них - Чапультепек - розташована колишня резиденція іспанських віце-королів. Інший парк - Аламеда - був у старі часи ринковою площею ацтеків. Пізніше саме тут інквізиція влаштовувала публічні автодафе.

Крім виступів бродячих музикантів, у Мехіко дуже популярні змагання вершників «чарос», що змагаються в мистецтві об'їжджати коней, а також бої биків. Пеласа-де-торос - одна із самих великих арен, що вміщає більше 60 тис. глядачів, які спостерігають мексиканську кориду. Канали Сочімілко на південній окраїні міста знамениті плавучими садами «чінампас». Мистецтво вирощування овочів і квітів на плотах з очерету мексиканці запозичили в ацтеків.

Проблема мексиканської столиці - забруднення атмосфери. У горах побудовані нафтопереробні заводи, які сприяють нагромадженню забрудненого повітря в місті. Забруднення повітря перевищує в 100 разів припустиму норму. Вуличний рух у місті дуже безладний й інтенсивний. Хоча існує вказівка для автомобілістів установлювати очисний пристрій на вихлопну трубу, цього ніхто ніколи не робить.

Тут існують проблеми з питною водою. У приїжджих часто виникає діарея, що мексиканці жартівливо називають «помста Монтесуми». Мехіко неможливо представити без творчості видатних мексиканських художників ХХ століття Д.Сікейроса, Д.Рівери й Х.Ороско, які створили свої монументальні панно на стінах столичного університету.

Іншою визначною пам'яткою, що залучає туристів, є Палац образотворчих мистецтв, що був побудований по образу Паризької Гранд-Опери в 1934р [63].

Теотіуакан - в 40 км від Мехіко розташоване стародавнє місто Теотіуакан, що був столицею тольтеків, войовничих племен півночі в ІХ-Х ст. Найбільший інтерес для туристів представляють два храми: Сонця й Місяця. Це багатоступінчасті пірамідальні спорудження, внутрішні простори яких зберегли фрески. Ці храми тольтеки використали не тільки з метою культу, але й для астрономічних спостережень.

Гвадалахара - один з важливих центрів західного району країни. Він розташований у зоні, де здавна розвивалося землеробство. Ще іспанські завойовники кликали Гвадалахару «перлиною Заходу». Тут сприятливий клімат і прекрасна рослинність. Мексиканці затверджують, що це найкрасивіше місто Мексики. Для туристів воно привабливе своїми соборами, особняками, Центральною площею, побудованою в старому іспанському стилі, театром, Університетом.

Оахака - це місто-музей. Тут туристи можуть познайомитися з пам'ятниками древньої архітектури ацтеків. Приїхати сюди можна на автобусі або автомобілі, крім того, можна замовити гелікоптерну екскурсію із прогулянкою в ліс по схилах гір.

Узбережжя Мексиканської затоки - саме тут на морських курортах Акапулько, Канкун, Пуерто Вальярта одержав розвиток морський і пляжний туризм. Якщо Акапулько - це сучасні багатоповерхові п'ятизіркові готелі прямо на лінії прибою, цивілізовані пляжі й прекрасно організована інфраструктура, то Пуерто-Вальярта - більше затишний і камерний курортний центр. Обидва курорти розташовані на місці древніх індійських поселень. Можна зробити похід у гори й помилуватися видом на лагуну. Можна відправитися в круїз на катері уздовж берегової лінії. На жаль, відсутність розвиненої транспортної мережі (залізниць, аеропортів, автодоріг) усе ще є на перешкоді до розвитку індустрії туризму в цьому регіоні.

Кампече - це один із самих старих, уподобаних ще іспанцями курортних міст країни. Місто розташоване в східній її частині. Привабливим для туристів вважається не тільки сухе тепле повітря, плантації ананасів, які оточують місто, але й історико-культурні визначні пам'ятки: стародавній іспанський собор, розташований на центральній площі й особняки міста.

Півострів Юкатан. У цьому районі виявлено багато древніх монументів - руїн колись могутньої цивілізації індіанців майя. У місті Чічен-Іца перебуває священний храм і Велика піраміда Ель-Кастільо, а також відвідувана туристами знаменита астрономічна обсерваторія [62].

Популярні тури.

o Мехіко - Чолула - Акапулько. Зі столиці Мексики туристи відправляються автобусом на екскурсію в Чолулу (100км від Мехіко) для огляду найбільшої ацтекської піраміди (див. додаток 8.). Далі на відпочинок в Акапулько.

o Мехіко - Оахака - Канкун. З Мехіко на екскурсию до піраміди Монте Альбан. Далі - відпочинок на морському курорті Канкун [67].

Історико-культурна спадщина:

Доіспанське місто й національний парк Паленке.

Історичний центр міста Мехіко й Качімілко.

Доіспанське місто Теотіуакан.

Історичний центр Оахака й археологічні пам'ятники Монте-Альбан.

Історичний центр Пуебла.

Історичне місто Гуанахуато й прилеглі рудники.

Доіспанське місто Чічен-Іца.

Доіспанське місто Ель-Тахін.

Китовий заповідник Ель-Віскаіно.

Історичний центр Сакатекаса.

Наскельні зображення Сьєрра де Сан-Франциско (див. додаток 8).

Монастирі початку ХVІ - ХVІІ ст. ст. на схилах Попакатепетля.

Доіспанське місто Ушмаль.

Район історичних пам'ятників Керетаро.

Госпіталь Каваньяс, Гвадалахара.

Археологічна зона Пакіме, Касас Рандес.

Зона історичних пам'яників Тлакоталпана.

Зона історичних пам'ятників Хочікальпо.

Історичний укреплене місто Кампече [62].

4.2.4 Бразилія

Географічне положення: розташоване в східній і центральній частинах Південної Америки. Територія: 8,5 млн.кв.км. Столиця: Бразиліа. Найбільші міста: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Белу-Орізонті. Адміністративний поділ 26 штатів і 1 федеральний округ. Державний устрій: президентська федеративна республіка. Населення: 163 млн. чол. Етнічний склад: європейці, африканці, індіанці. Офіційна мова: португальська. Релігія: католицизм. Провідні області промисловості: машинобудування, сільське господарство. Грошова одиниця: реал [54].

Країна розташована в Південній півкулі. Пори року змінюються тут у зворотньому порядку, у порівнянні з північною півкулею. Клімат відрізняється розмаїтістю. У районі Макана, розташовуються тропіки. Клімат Атлантичного узбережжя відрізняється непередбачуваністю. У районі Амазонії пекуче. Середня температура + 27 градусів. На південному узбережжі ближче до Ріо-де-Жанейро температура коливається від +30 до +17 градусів. Січень у Бразилії літній місяць. Тому турист може потрапити в смішне положення, захопивши із собою теплі речі.

Природні ресурси. Бразилія - одна із великих країн світу по величині території і по численності населення, це 5000 миль прибережної смуги, де список пляжів вартих відвідування нескінченний, це країна з самою унікальною в світі природою, яка збереглася в своїй первозданній красі в серці знаменитих джунглів Амазонки. Бразилія - це три дні на рік, коли вулиці Ріо - де - Жанейро і інших міст заповнює барвиста карнавальна процесія, з маскарадом і піроефектами. На карті ця країна по обрисам нагадує чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь, з заходу на схід майже однакова. Рослинність країни поділяється на чотири зони. Вологі ліси Атлантичного узбережжя, листяні ліси західної частини країни, савана й рідколісся Плато, і тропічні ліси Амазонії. У нетрях Амазонії рослинність розподілена поверхово: ближче до землі панує сутінок і волога - це царство орхідей. На висоті 10-30м розкинулося царство ліан. Багато дерев, які становлять третій рівень лісу, досягають у висоту 40м. На тому самому просторі амазонської сельви виростає в шість разів більше рослин, чим у лісах помірного поясу. На двох берегах однієї й тієї ж ріки можуть виростати зовсім різні квіти. Ендеміками району вважаються каучукове дерево, шоколадне дерево.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18