o По основному заняттю під час відпочинку (альпінізм, байдарковий, велосипедний, мисливський і т.д.).

2) Класифікація, в основі якої розглядається сполучення використовуваних ресурсів (гірський, дачний, морський, екскурсійний).

3) Класифікація за наступними показниками:

o Використовуваний транспорт (авіаційний, автобусний, автомобільний, залізничний, водний, кінний, велосипедний, піший);

o Роль у валютних трансфертах (в'їзний, виїзний);

o Сезонність (літній, зимовий, міжсезонний).

Бурхливий розвиток масового туризму у світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей економіки, науки і культури, системи освіти.

На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

- організатори туризму ( тур оператори і туристичні агентства );

- перевізники;

- готелі й інші підприємства системи розміщення;

- підприємства громадського харчування, заклади системи розваг;

- інші туристичні й суміжні з ними послуги, до яких варто віднести : підприємства банківської сфери, послуг страхування, інформації та інші.

Створення туристського продукту базується на цільовому і раціональному використанні туристських ресурсів. Основою цього процесу є туристський інтерес і туристські враження.

Туристський інтерес - перспектива одержання туристом об'єктивної інформації, позитивних емоцій і потенційна можливість задоволення його потреб у конкретному туристському продукті, заснованому на визначеному комплексі туристських ресурсів, що є об'єктами туристського інтересу [6].

Об'єкти туристського інтересу - місця, привабливі для туристів завдяки природним чи штучно створеним рисам (природа, кліматичні умови, визначні пам'ятки і т.д.). Основними характеристиками об'єктів туристського інтересу є:

o привабливість для туристів;

o пізнавальна цінність (зв'язок об'єкта з конкретним історичним суб'єктом, життям і творчістю відомих людей. Естетичні достоїнства);

o рекреаційна цінність (можливість використання об'єкта для організації відпочинку й оздоровлення туристів);

o популярність (популярність серед туристів);

o незвичайність (екзотичність);

o виразність (взаємодія об'єкта з навколишнім середовищем, будинками, спорудженнями, природою);

o збереженість (стан об'єкта, його підготовленість до прийому туристів);

o місце розташування (відстань до об'єкта, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для пересування автотранспорту, природна обстановка, що визначає об'єкт).

Щоб об'єкти туристичного інтересу були використані з метою туризму, необхідний розвиток матеріально-технічної бази туристської індустрії і відповідної інфраструктури, що забезпечують доведення до потенційного туриста необхідної і достатньої інформації про дані об'єкти, комфортну і безпечну доставку туристів до них, розміщення, харчування, розваги [29].

Туристські враження - комплекс емоцій, щиросердечного і фізичного стану туриста, що виник чи досягнутий їм у результаті споживання туристського продукту. Туристські враження про туристські ресурси і тур у цілому залежать від ступеня досягнення мети подорожі.

Туристські ресурси - сукупність природних і штучно створених людиною об'єктів, придатних для використання в процесі і з метою туризму. Виділяють безпосередні і непрямі туристські ресурси. До першого відносяться природні і культурно-історичні ресурси, другі (інфраструктурні) залучаються для освоєння і використання власне туристських ресурсів.

Правовий режим окремих видів туристських ресурсів регулюється законодавством (природоохоронним, про музейні установи, про охорону історичних пам'ятників, санітарно-епідеміологічним і ін.) [61].

Туристські ресурси є національним досягненням. Частина з них, що має особливе значення, віднесена до об'єктів і пам'ятників світового значення, перелік яких встановлює і щорічно обновляє ЮНЕСКО.

Туризм має яскраво виражену орієнтацію на використання природних і культурно-історичних ресурсів. Він часто виступає піонером в освоєнні нових територій і природних комплексів. Іноді через надмірну і нераціональну експлуатацію природного і культурно-історичного потенціалу, недотримання норм антропогенного навантаження відбувається його руйнування. Саме тому в Гаазькій декларації по туризму відзначається, що незіпсоване природне, культурне і людське середовище є основною умовою розвитку туризму. У даному документі містяться наступні рекомендації: «інформувати і просвіщати туристів, що подорожують як у середині країни, так і за кордоном, у плані збереження і поваги до природного, культурного і людського навколишнього середовища в місцях, що вони відвідують; визначати рівень пропускної здатності місць, відвідуваних туристами, і забезпечувати його дотримання навіть у тому випадку, якщо це буде означати обмеження доступу до подібних місць у визначені періоди, сезони» [23].

Усвідомлення крихкості навколишнього середовища і її нерозривної єдності з людським суспільством привело до формування концепції стійкого туризму. Стійкість у туризмі означає :

- раціональне використання природного і культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму;

- перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології;

- скорочення виробничих відходів; застосування транспортних засобів, що мінімально забруднюють середовище;

- залучення місцевого населення в процес прийняття рішень щодо розвитку туризму;

- партнерство у взаєминах суспільного і приватного секторів;

- сприяння туризму соціально-економічному підйому окремих територій і цілих держав.

1.2 Понятійно-термінологічний апарат

Для розвитку туристичної діяльності велике значення має понятійно-термінологічний апарат. Більшість людей розуміють туризм як відпочинок, отримання нових вражень і задоволення. Туризм увійшов у життя людини разом з його прагненням пізнавати нові місця, пам'ятники природи, історії та культури різних народів. Разом з цим туризм - це одна з високоприбуткових та найбільш динамічних галузей економіки, його розвиток пов'язаний з такими секторами господарства як транспорт і зв'язок, торгівля, харчова промисловість, виробництво товарів народного споживання, розміщення, будівництво.

За історію формування туристичної діяльності на сьогоднішній час не має однозначного визначення туризму не тільки окремими спеціалістами але й туристичними організаціями. Причина в тому, що туризм як складне соціально-економічне явище недостатньо досліджене.

Туристська термінологія формувалась на основі введеного Радою Ліги Націй (1937 р.) визначення міжнародного туриста як особи, яка має три ознаки: переміщення, тимчасове перебування в певному місці, відсутність зв'язку з працею та прибутком. Наступне визначення ООН було прийнято у 1954 р. «Туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з переміщенням за межами постійного місця проживання» [36].

На сьогодні Всесвітня туристська організація (ВТО) визначає туризм як „ загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання з оздоровчою метою і (або) з метою задоволення пізнавальних інтересів у вільний час або з професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю в місті тимчасового перебування ”.

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм.

Внутрішній туризм - це вітчизняний туризм, мешканці будь-якої країни подорожують цією країною.

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, це система подорожей, які здійснюються на основі міждержавних угод [7].

Турист - особа, яка здійснює подорож по своїй країні або до іншої країни з незабороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до 1 року без здійснення оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Територіальна організація туристичного комплексу - це системно-структурне просторово-часове узгодження попиту та пропозиції, фіксоване в кожний момент часу їх співвідношенням на певній території в різних формах територіальних структур, яке відбувається за ринковими законами, формуючи ринок туристичних послуг.

Територіальність туристичного ринку обумовлюється об'єктивно наявними властивостями туристичного процесу, якими є:

- цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції;

- циклічність обумовлена сезонною динамікою та суспільною практикою;

- лімітованість, наявність об'єктивних обмежень відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти соціокультурних і психологічних навантажень на місцеве населення);

- зональність;

- регіональність (неповторність місцевих умовов).

Глобалізація - складний, багатофакторний, об'єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це - протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов'язані процеси.

Диверсифікація - надання чому-небудь рівнобічного, комбінованого, багатогалузевого характеру. Поширення господарчої діяльності на нові сфери (розширення номенклатури продукції, видів надаваних послуг тощо).

Консорціум - об'єднання групи монополістів (переважно банківських) для здійснення значних фінансових або комерційних операцій.

Туристська індустрія - це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів.

Франчайзер - фірма, що надає франчайзинг.

Франчайзинг - надавання економічного захисту, привілеїв з боку якої-небудь фірми своїм клієнтам, що започатковують нову справу.

Туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на тур операторську діяльність.

Туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, потрібні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації й підлягає особливій охороні.

Таймшер (у пер. з англ. «частина часу») - це спільне володіння, або довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу.

Кемпінги - табори для автотуристів на охоронюваних, добре обладнаних площадках.

Епкотцентри - це виставка досягнень у галузі науки і техніки.

Рекреаційні ресурси - різноманітні природні компоненти, історичні пам'ятки та ін., що можуть бути використані або використовуються для відпочинку, лікування, туризму.

Пам'ятка природи - цінний у науковому відношенні об'єкт природи ( водоспад, печера, джерело ).

Національні природні парки - це природоохоронні, рекреаційні, культурно-просвітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження, відновлення й ефективного використання природних комплексів і об'єктів, що являють особливу цінність; де дозволяється туризм [44].

1.3 Методологія і методика дослідження

Розвиток туристської діяльності формується під впливом багатьох умов і тому ефективність розвитку туризму залежить від багатьох складових. Оптимальний варіант не завжди вдається визначити одним яким-небудь методом: у кожному випадку використовується той метод, що краще вирішує пропоновані задачі.

Методи, які використовуються для обґрунтування розвитку і розміщення туристської діяльності, охоплюють аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, описовий, порівняльно-географічний, математичний, суспільно-географічного районування та експедиційний [34].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18