У Колумбії пропонується таке житло як готелі, мотелі; готелі-гарні, де забезпечують тільки ліжком і сніданком; гостьові дома і будинки в селах, які обслуговують туристів.

Готельний бізнес, являючись одним із видів економічної діяльності, прямо або побічно створює нові робочі місця і є важливим засобом поповнення казни іноземною валютою. В світі постійно проходить освоєння нових концепцій готельного бізнесу і модернізації старих.

Існують два основних види готельних ланцюгів. Готелі регіону інтегровані в готельні ланцюги, що створені з однорідних одиниць. Дослідження проведені американськими спеціалістами показали, що при об'єднанні готелів в ланцюги, прибуток одного номеру в 7 разів вище, ніж в незалежних готелях.

Їх завдання заключається у тому, щоб відірвати відпочиваючих від повсякденного життя в місцях з високоякісним обладнанням, з найкращим забезпеченням і в кінці кінців з великим розмахом розважальної діяльності з допомогою професійного персоналу і постійного пошуку обновлення [25].

Група «Клаб Мед» функціонує через свою головну компанію «Клаб Медітеран СА», яка управляє туристичною діяльністю в Європі і Африці. В Американському, Карибському і Тихоокеанському регіонах група керує через «Клаб Медітеран Інк», 20% акцій котирують на Нью-Йоркській фондовій біржі. З метою задовольнити вимоги сегменту ринку, застосову ючи туристичну продукцію високої якості, ця група диверсифіцирувала свою діяльність в круїзи і до своїх 100 клубів на п'яти континентах земної кулі добавила лайнери «Клаб Мед 1», плаваючих в Карибському і Середземному морях, і «Клаб Мед 2» - в Тихому океані. Вона також придбала авіакомпанії «Міневр» і «Аер Ліберте», які представляють другу групу повітряного транспорту у Франції після «Аер Франс Груп».

Група «Клаб Мед» турбується про підтримку своєї незалежності, особливо зараз, коли «Аер Франс Груп» здійснює політику диверсифікації. По цим причинам дана група розширює сферу своєї діяльності на американському і японському ринках, а також застосовує нові види послуг в своїх «селищах». Наприклад, у Карибському басейні і в Мексиці відомі «селища» цієї групи, пропонуючи новий елітарний туристський продукт «скуба дайвінг» - дослідження глибин Світового океану.

В останній час активно розвивається американська нова концепція курортних клубів «САНДАЛС» з безперечним рівнем сервісу, коли в вартість туру входять абсолютно всі види послуг. Ці клуби скупчені в Карибському басейні, на Багамських островах, острові Ямайка та ін [8].

На європейському ринку також представлені найбільші в США лідери готельного бізнесу, такі відомі готельні ланцюги, як «Хітон Отел Корп.», «Рамада Інт.», «Хаятт Отеле». Останній вперше використав стиль «фойє-аструм».

Готелі, які об'єднані в готельні ланцюги, заключають контракт між собою під керівництвом великих фірм або компаній (франчайзер). Згідно контракту готелі передають свої права на використання торгівельної марки, системи маркетингу, збуту і централізованого резервування номерів, системи управління операціями франчайзиату, який підпорядковується керівним критеріям франчайзера, підтримує його стандарти обслуговування і комфорту, виплачує гонорар за згоду в розмірі 3-4% обороту, а також вносить початковий внесок в розмірі біля 30% [31].

Франчайзер по контракту франчайзингу передає свої стандарти обслуговування і разом з ними свою репутацію. Компанія надає свою технологію в обмін на інвестиції. Вона допомагає франчайзиату в організації заходів по пабліситі і порадами при закупці обладнання, а також займається підготовкою персоналу.

В США систему франчайзинга активно застосовують такі імениті готельні ланцюги, як «Хол ідей Інн Уордвай» і «Едісон Отеле». Для того щоб протистояти конкуренції зі сторони інтегрованих і франчайзингових ланцюгів, незалежні готелі об'єднуються в готельні консорціуми.

Готельний консорціум виграє від економії в масштабі при маркетингу, при придбанні обладнання, об'єднанні в комп'ютерну систему бронювання (КСБ), яка дозволяє агентам забронювати номер прямо з екрану комп'ютера.

Концепція готельного консорціуму в останні роки стала дуже популярною, і кількість консорціумів значно збільшилось. Найбільший готельний консорціум в світі - американський ланцюг «Бест Вестерн Інтернешнл», який нараховує 3350 готелів і 270 тис. номерів. Вартість членства в цьому міжнародному готельному консорціумі складає 1% обороту після сплати податків.

До інших видів житла, що пропонуються належать так звані вторинні резиденції, які повністю належать туристам, але не є їх постійним місцем проживання, і вторинні резиденції з загальним комфортом - це квартири в блоках, які обслуговуються управлінською компанією і мають пральню, спортивно - оздоровчі і розважальні комплекси та ін. Цей вид пропонується в США, Канаді, Мексиці [26].

Цей вид розміщення туристів активно підтримує інші види економічної діяльності: торгівлю, народні ремесла і особливо будівництво в сільській місцевості, гірських районах і на узбережжі. Власники таких будинків можуть здавати їх в оренду туристам як своєї країни, так і закордонним.

На курортах узбережжя США, Канади також пропонують сезонно орендовані облаштовані приміщення. Це квартири, студії або цілі вілли, які надаються в оренду туристам на період від одного тижня до трьох місяців. Прискорений ріст цього сектору визначили туроперетори з метою розвитку нового туристського продукту «транспорт - приміщення» для масового туризму за ціною, що нижча від пропонованої готелями.

Індустрія таймшера розвивається з початку 70-х років з програми обміну квартирами (будинками) в США. На початку 90-х років в світі нараховувалось 2,4 млн. власників таймшерів на 3050 курортах. Загальний об'єм продажу в 1991 р. склав 3,74 млрд. дол., з них 1,5 млрд. дол. тільки в США. А до 2002 р. збільшився продаж до 30 млрд. дол. Власниками таймшерів являються громадяни 157 країн, а таймшерні курорти існують у всіх країнах регіону, що розглядається. Лідером по числу курортів (71,4%) і по числу власників (85 млн. чол.) являється США (див. табл.2). В розвиток ринку таймшера в США були задіяні такі великі компанії, як готельний ланцюг «Маріотт».

Таблиця 3.1

Ринок таймшерних курортів в Північній і Латинській Америці 2002 р.

(Складено за [32] )

Дослідження економічного впливу індустрії таймшеру, показує, що прямі витрати користувачів на курортах таймшера щорічно менші ніж прибуток. В результаті діяльності таймшерів створюються 30 тис. постійних і 10 тис. тимчасових робочих місць в індустрії, а також 45 тис. робочих місць з'являється і в інших пов'язаних з нею секторах економіки. А також наявність великої готельної індустрії відіграє важливу роль в привабленні іноземних туристів [28].

4.1.2 Транспортна система й перевезення

Роль різних видів підприємств, що надають послуги відвідувачам, у рамках індустрії туризму неоднакова. Переміщення являє собою найбільш характерну рису подорожей, що зумовлює надзвичайно велике значення транспорту.

Корінні зміни на транспорті в ХІХ ст. поклали початок сучасному туризму. Промисловий переворот у Західній Європі й Північній Америці ознаменувався появою механізованих залізниць і водного транспорту.

В 1807 р. по ріці Гудзон пішов перший колісний пароплав «Клермонт», а через 30 років відкрилося регулярне морське сполучення між Лондоном і Нью-Йорком. В 1838 р. пароплав «Грейт Вестерн» перетнув Атлантичний океан з 68 пасажирами на борту.

У міру розширення стійких трансатлантичних транспортних зв'язків зростав потік подорожуючих осіб. До кінця століття зі США виїжджало до 80 тис. чоловік у рік. У цей же час з'являються перші міжконтинентальні групові тури. В 1866 р. були організовані поїздки двох груп англійських туристів у США, а на наступний рік пароплав «Квейкер Сіті» відправився в п'ятимісячну морську подорож, взявши на борт 60 чоловік. Серед них перебував Марк Твен, що описав свої дорожні враження в книзі «Простаки за кордоном».

Але вершиною всіх перетворень у виробництві став залізничний транспорт на паровій тязі.

Зміцнення транспортної системи сприяло подальшому розвитку туризму вшир і вглиб. Туристська діяльність активізувалася з ростом швидкостей пересування. Механізація транспорту означала велику перемогу людини над простором і часом. Підвищення швидкості пересування звело до мінімуму вплив фактору віддаленості місць відпочинку й поліпшило їхню транспортну доступність. Дорога ставала менш стомлюючою, а сама поїздка більш зручною і приємною [33].

Важливе значення для росту туризму мала комфортабельність механізованих транспортних перевезень.

На відміну від ґрунтових шляхів залізниці, за свідченням перших пасажирів, забезпечували разюче рівний рух, майже без поштовхів, так що можна було читати або навіть писати. Значно покращилася і якість обслуговування пасажирів у дорозі. Пасажирські вагони, що спочатку представляли собою візка без даху із установленими поперек ослонами, були вдосконалені в США - країні з виснажливою довжиною перевезень і підвищених вимог до комфорту з боку пасажирів далекого повідомлення. Конкуренція, що розгорнулася між залізничними компаніями за клієнта, призвела до появи на початку 70-х років ХІХ ст. розкішно обладнаних спальних вагонів першого класу з організацією харчування в дорозі. Відтепер далекі відстані не були перешкодою для подорожуючих осіб і долалися зі зручностями й задоволенням.

Одним із ключових питань розвитку туризму була й залишається безпека пересування. Боротьба за безпеку руху по рейковому шляху почалася ще до випробування першого паровоза. Завдяки технічному вдосконаленню й обережностям рух по залізниці був набагато безпечніше, ніж при ямській гоньбі по гужових дорогах. Статистичні дані свідчать, що з розвитком залізничного сполучення безпека подорожі збільшилася в 15 разів. Інакше кажучи, щоб один раз потрапити в залізничну катастрофу, пасажир повинен був їздити в кур'єрському поїзді, не виходячи з вагона, рівно 100 років. А самим переконливим доказом надійності технічної системи стало стрімке зростання обсягу пасажироперевезень.

ХХ століття зробило справжній переворот у сфері дозвілля, багато в чому обумовлений новим стрімким ривком у розвитку технічних засобів масової комунікації. Після Першої світової війни роль каталізатора туризму перейшла від залізничного до автомобільного транспорту. До цього часу залізниці втратили значення стимулюючого фактору й перетворилися в стримуючий початок міжнародного туризму. Туристський простір був обмежений окремими невеликими ділянками, строго прив'язаними до залізничних магістралей. Подальше його розширення вимагало мобільних засобів пересування, що дозволяють проникати в глиб території. Таким засобом став автомобіль [50].

Перші автомобілі не відрізнялися високою швидкістю. Але завдяки своїй мобільності вони робили доступною будь-яку точку заселеного простору, сприяючи розосередженню туристських потоків.

До 20-х років ХХ ст. у США кожен населений пункт із чисельністю жителів більше 5 тис. чоловік був з'єднаний із загальною мережею магістральних шляхів сполучення дорогою із твердим покриттям й у такий спосіб залучений у сферу туристської діяльності.

Автомобіль мав й інші переваги перед залізницею. Він забезпечував не тільки свободу переміщення, але гнучку організацію туристських поїздок. Подорожуюча особа сама визначала маршрут, місця зупинок і час перебування в дорозі. Поступово автомобіль перетворився в головний засіб пересування на короткі й середні відстані, істотно потіснивши залізничний транспорт. З початком автомобілізації й будівництвом упоряджених доріг у США обсяг пасажироперевезень по залізницях зменшився наполовину. Усе більше людей відправлялися за місто на уік-енд на власних автомашинах.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18